Вихід із глухого кута

Виходом із глухого кута у моїй роботі над книгою соціоніка як наука стала робота Петра Ганушкіна російського психіатра який спостерігаючи за своїми хворими написав ряд робіт на тему психопатії. 

Тобто крайнього хворобливого прояву характеру. І що цікаво критерії за якими він ділив цих хворих людей за типами, у чомусь є схожим на опис тих критеріїв, якими описують соціотип у соціониці. 

Свою роботу по психопатії Петро Ганнушкін опублікував у 1933 році, під назвою "Клініка психопатій: Їх статика, динаміка, систематика". 

У тому ж році він помер.

Помимо нього у різні роки цю тему розвивали інші психіатри, доповнюючи, а то і трактуючи із новим поглядом особливості поведінки і те до якого типу психопатії можна цю поведінку віднести. 

Для порівняння Аушра над соціонікою вела активну роботу у 1960 роках, натхненна саме роботами К.Юнга.

Шукаючи шлях для поєднання соціоніки і психології я піднайшов його саме через психіатрію і ту систему яку зараз вже не використовують.

Термін "психопатія" в сучасній психіатрії зазвичай не використовується як окремий діагноз, натомість він інтегрований у ширше поняття "розладів особистості". Це пов'язано з тим, що термін "психопатія" мав дещо стигматизуючий характер і часто асоціювався з антисоціальною поведінкою.

Однак історично, і особливо в роботах таких психіатрів, як Петро Ганнушкін, психопатії класифікувалися за характерними рисами. Його класифікація була однією з найвпливовіших і включала такі типи:

 *Циклоїди (або афективні): Характеризуються періодичними коливаннями настрою, від пригніченого до піднесеного.

 * Астеніки: Схильні до підвищеної втомлюваності, дратівливості, невпевненості в собі, тривожності.

 * Шизоїди: Відрізняються замкнутістю, емоційною холодністю, схильністю до самоаналізу, відсутністю потреби в близьких контактах.

 * Параноїки: Характеризуються підозрілістю, недовірою, схильністю до надцінних ідей, конфліктністю.

 * Епілептоїди: Схильні до спалахів гніву, вибуховості, дратівливості, ригідності (негнучкості) мислення, застрягання на емоціях.

 * Істеричні (або демонстративні): Прагнуть привертати до себе увагу, драматизувати події, схильні до театральності, маніпуляцій, поверхневих емоцій.

 * Нестійкі (або імпульсивні): Характеризуються нездатністю до тривалих цілей, легковірністю, схильністю до змін настрою, імпульсивністю, відсутністю самоконтролю.

 *, відсутністю емпатії, розкаяння, агресивною поведінкою. Цей тип найбільш близький до сучасного поняття дисоціального розладу особистості.

 * Конституційно-нерозумні: Це більш широке поняття, що стосується загальної інтелектуальної недостатності, яка може поєднуватися з іншими рисами психопатії.

Сучасна класифікація (за МКХ-10 та DSM-5):

У сучасній психіатрії, як згадувалося, термін "психопатія" не використовується як окремий діагноз, а замінений поняттям "розлади особистості". Міжнародна класифікація хвороб (МКХ-10) та Діагностичний і статистичний посібник з психічних розладів (DSM-5) групують розлади особистості на кластери, кожен з яких об'єднує розлади зі схожими характеристиками:

 * Кластер А (незвичайні або ексцентричні розлади):

   * Параноїдний розлад особистості (F60.0)

   * Шизоїдний розлад особистості (F60.1)

   * Шизотиповий розлад особистості (F21 - у МКХ-10 вважається розладом шизофренічного спектру, але має риси, схожі на розлади особистості)

 * Кластер В (театральні, емоційні або коливні розлади):

   * Антисоціальний розлад особистості (F60.2): Цей діагноз є найбільш близьким до традиційного поняття "психопатії" і "соціопатії". Він характеризується disregard до прав інших, імпульсивністю, відсутністю емпатії, маніпулятивністю, схильністю до обману, іноді агресією.

   * Емоційно нестабільний розлад особистості (F60.3) (включає імпульсний та межовий тип) - часто називають також межовим розладом особистості.

   * Гістріонний розлад особистості (F60.4) (аналогічний істеричному типу за Ганнушкіним).

   * Нарцисичний розлад особистості (F60.81).

 * Кластер С (тривожні та панічні розлади):

   * Уникаючий розлад особистості (F60.6)

   * Залежний розлад особистості (F60.7)

   * Обсесивно-компульсивний розлад особистості (F60.5) (не плутати з обсесивно-компульсивним розладом - ОКР).

Важливо зазначити, що хоча сучасна психіатрія відійшла від терміна "психопатія" як офіційного діагнозу, дослідження в цій області продовжуються, і поняття "психопатія" все ще використовується в кримінології та судовій психіатрії. Хоча термінологія змінилася, концепції, які описував Ганнушкін, значною мірою відповідають сучасним описам розладів особистості.

 Читач цієї книги може запитати. Так в чому ж збіг із соціонікою? І де тут вихід із глухого кута? Адже два цілком різні підходи по своїй ідеології стосовно типування. Якщо узяти психологію вона іде зі сторони цінності людини і тих обставин які у неї сформували травму певного типу. 

Якщо узяти соціоніку, то тут підхід буде кардинально іншим, спочатку стоїть тип який і визначатиме хто ти і що тобі подобається, а що неподобається. У чому ти талановитий, а в чому бездар. Сам тип ніби стоїть над людиною і вказує їй те ким вона являється. 

Ну і треття сторона це психіатрія, де беручи до уваги той підхід який описував Ганушкін у своїй книзі. Це погляд на характер і психіку як певну вроджену біологічну якість. Де саме біологія і є відповідю на питання чого людина саме така, якою вона є, з таким характером. І саме маніпуляції на біологічному рівні повинні вплинути і призвести до змін характеру людини.

Ну, а до якої думки дійшов я на даний час. Сама людина насправді має не так багато категорій по яких будувати свій розвиток і підтверджувати свою реальність. Я думаю що є фіксоване число категорій по яких людина адаптується. І ці категорії пов’язані із тим як людина сприймає інформацію і як обмінюється нею. Це зір, слух, ідеї і робота. Наступний момент це те які із цих критерій розвинуті у батьків дитини. Де батьки будуть вести виховання по певному критерію і видавати інформації по певному типу значно частіше ніж по інших. Так от як показують мої спостереження . Сильні аспекти у батьків дорівнює слабкі аспекти у дітей. Можливо це пов'язано із тим, що неможливо реалізуватися там де вже є чемпіон, і як не старайся, а думка батька чи мами по цьому питанню завжди буде домінуючою. Тому помалу діти йдуть у своєму розвитку саме туди де не отримують виховання і повчання.