6. Глухий кут

У написані книги я зайшов у глухий кут. Питання як знайти критерій який точно описуватиме і вказуватиме на соціонічний тип. Та хотя би чітко вказуватиме на аспект. 

І щоб вказував він точно, однозначно. Щоб ця вказівка була для всіх очевидна і з нею було легко погодитись. І такого критерію я не знаходив. В соціонічній тусовці постійно тривають спори з приводу будь якого питання. 

Думка полягала в тому що якщо соціонічний тип є базовим тоді і пронизує людину повністю, де людина не може діяти інакше як по моделі свого соціонічного типу. Але не це є основне що бентежило мене. 

Саме основне це те що вся інформація яку транслює людина і сприймає людина. Знаходиться виключно у рамках 8 аспектах. Але коли взяти фрази людини із діалогу і визначити по них по якому аспекту відбувалося спілкування. Наступає ступор. Намагання прив'язати певні фрази за своєю суттю до певного аспекту, зустрічають крах як зі сторони різних соціоників, так і зі сторони самого методу. Адже фрази вирвані із контексту мають інший зміст, а також будь яка фраза може бути ро'зяснена різними людьми по різному. 

Але саме основне я не міг побачити того як соціоніка робить життя людини кращим. Це все заганяло мою роботу над книгою, соціоніки як науки, в певний глухий кут. 

Я поставив перед собою ці запитання і дозволив мозку шукати на них відповідь. Минали дні,тижні, а відповіді так і не знаходилося. Пройшли місяці і я вже забув про ті питання які ставив перед собою щоб продовжити книгу. Час від часу я згадував про цю книгу, але немав відповідей які були їй потрібні. 

І тут раптом в блозі письмениці на букнет на яку я підписаний. Під ніком Олеся Мрійниця, вона писала про книги які читала, і серед них була згадана ця книги. А також запит на її продовження. 

Чи можу я задовольнити цей запит, запитав я себе, і залишивши всі справи пішов перечитувати текст який уже був написаний у книзі. З кожним розділом я все більше і більше спадав у своєму ентузіазмі дописати новий розділ. Я прочитав усі розділи і задумався. Проблема яка зупинила написання цієї книги залишилась на тому ж рівні що і була. І одним бажанням новий розділ не напишеш. І погляд який у мене присутній зараз на соціоніку значно відрізняється від того який був на початок написання цієї книги. А дивлюся я на неї зі сторони ціностей психології. 

 Таким чином дівчина яка легко типувалася у соціонічний тип Інтуїтивно Логічного екстраверта, під псевдонімом Дон кіхот. По своїй суті мала інші причини для такої поведінки. Спостерігав я її уже у дорослому віці, у неї була своя сім'я і мені було цікаво її протипувати. Присвоївши їй соціонічний тип. Мені здавалося що так я краще буду її бачити, знавши її сильні і слабкі сторони. А також знатиму, друг вона мені, чи ворог. Соціонічна теорія займала важливе місце у моєму світогляді. 

Я бачив як вона шукала різні варіанти для реалізації себе, що легко вписувалось в аспект чорної інтуїції. І в ній же був присутній страх повестися якось не так, і цим обідити когось. По цьому питанню вона конкретно заморочувалась. І це прекрасно вписувалось у роботу її больової функції. Здавалось все по ній є і так зрозуміло, вона постійно шукає варіанти і боїться обідити когось. На ряду з іншими признаками вимальовувався класичний тип дон кіхота. Соціоніка говорила що їй потрібно працювати в науці і буде їй щастя. А також мати чоловіка по типу СЕІ (Дюма), щоб доповнити своє щастя. Що по своїй суті означало, зменшити спілкування із людьми і поглинутись у пошук варіанту, зробивши його працездатним. Також соціоніка говорить що те якою вона є зараз, такою вона була і буде, і пошук варіантів це є вроджена особливість її соціотипу. І неможливість будувати відносини із людьми також прописана в сутті її соціотипу. Усе що пропонує соціоніка ще облаштувати життя таким чином, щоб зменшити неприємні моменти і збільшити приємні. Тобто взаємодіяти із соціумом так, щоб ця взаємодія будувалась на тому що ти добре вмієш, і не доводилось проявлятися у тій діяльності  яка змушує робити те що викликає неприємні відчуття і емоції. Сама соціонічна теорія і теорія соціонічної дуальності на цьому побудована. 

Та що ж відбулось із дон кіхоткою про яку я веду мову? Вона вийшла заміж за хлопця по типу СЕЕ (Наполеон),і народила йому 3 дітей. Припустимо вона дізналася про соціоніку, протипувала себе, і зрозуміла що вона Дон кіхот, а її чоловік Наполеон і вони раннять один одного по своїх творчих функціях. Соціоніка пропонує їй розійтися з ним. Але у неї троє дітей від нього, і це не є хорошим варіантом. Тобто помимо своїх проблем на побутовому рівні їй додалося ще одна проблема, причина бути недовольною своїм життям через вибір в чоловіки хлопця з непідходящим соціонічним типом. Тобто соціоніка лишила все як є, додавши чуточку більше проблем у життя людини. Адже тепер у неї є аргумент для сумніву що її життя може бути кращим, так як вона не підібрала партнера правильного соціотипу. 

І це насправді хибний шлях адже суть її проблеми насправді зовсім не в цьому. Багатоваріантність яка супроводжує її протягом життя не є сильною стороною її особистості це спосіб втечі від прийняття думки наскільки болісної що вона не могла її сприйняти у дитячому віці, від чого виробила модель поведінки щоб вберегтися від цієї правди. А суть полягала у тому що її тато не любив її, так як був людиною з нарцисичним розладом особистості, її мама мала уникаючий розлад особистості. І маленька дівчинка не могла зрозуміти і прийняти того що такі близькі їй люди яких вона так любить, не люблять її. І як форма захисту від цієї думки вона озброїлась ідеєю того що потрібно зробити щось таке, від чого тато нарцис стане нарешті задовольним і полюбить її. Адже він то любить її насправді, просто от ця справа засмучує його, і потрібно її якось вирішити і вже тоді тато полюбить мене. А потім коли я вирішувала цю справу, з'явилось інше що засмучує його, от ще це інше вирішу і мене батько полюбить. От тато хвалив мою однокласницю коли вона приходила до мене в гості, говорив що вона молодець, а потім говорив мені що яка твоя однокласниця молодець і гарно вчиться. Він дав їй те що так потрібно мені, напевно це того що вона приносить гарні оцінки, все ясно треба принести гарні оцінки і він нарешті мене полюбить.