5. Інформація як код

Насправді саме ділення на словесні категорії інформації, не зовсім відображають дійсність. Я дійшов думки, що саме ділення є більше певним кодом для мозку, тобто є, наприклад 3 критерії які у поєднанні і дають по суті сам аспект.

І так уже вийшло що певним аспектом краще описується певна категорія діяльності людини. Я розумію що дуже складно говорю. Але зараз стане більш зрозуміліше. Є така проблема, коли людина говорить певний текст, і потрібно зрозуміти до якого аспекту відноситься цей текст. Один із соціоників придумав спосіб як зрозуміти до якого аспекту відноситься текст який сказала людина. І так він придумав Аспектоніку.

Але на практиці, в аспектониці є помилка, ця помилка виявлена і виправлена, також змінені деякі назви. Одним словом, до аспектоніки даний метод мало чим дотичен, хіба що принципом роботи, і автора цього методу визначення аспекту я не знаю, щоб назвати вам його.

В чому ж суть цього методу? Суть полягає в тому, що ми беремо уривок тексту сказаного людиною, і задаємо собі 6 питань с приводу цього тексту. В залежності від того як ми на нього відповідаємо, формується критерій, який є підставою віднести даний текст до певного аспекту.

Коли я перший раз зіткнувся із цим методом, моя реакція була, щось типу. Ви втираєте мені якусь дич. Але зробивши дані маніпуляції, із визначенням аспекту по цих питаннях, я був здивований що усе сходиться, і здивований магією даного методу.

Одже які це питання.

Питання один: Сказане є конкретним чи абстрактним.

Конкретне – це коли дані однозначно вказують на об’єкт чи явище.

Абстрактне – це коли дані узагальнено вказують на об’єкт чи явище.

В якості грубого прикладу. Це фраза: я іду зроблю чаю (ЧЛ). І фраза не все так однозначно (БІ). Першу фразу можна віднести до конкретики. Так як однозначно вказує на об’єкт. А друга фраза, відноситься до абстракції, так як говорить в напрямку чогось не зрозуміло чого.

Тільки розуміння цих двох факторів дозволяє відкрити кардинальні відмінності у мислені людей певних типів. А також того що вони транслюють, і чого важко від них добитися. Наприклад такі типи як: Гекслі, Достоєвський, Єсенін, Гамлет. Мають у своїй типній моделі на 1,2,7,8. Аспекти які є абстрактними. Що свідчить про те що вони говоритимуть завжди многозначно, абстрактно. Не протиставляючи нічого, а тільки вказуючи на щось, обурюючись чимось, але всіма силами уникатимуть конкретних тверджень.

Як я розумію це дає їм унікальну живучість у соціумі, так як практично не можливо зловити їх на чомусь конкретному. Так як ці всі аспекти є абстрактними.

На противагу цим типам є інші типи які є цілком конкретними по своїх сильних функціях психіки. Це є штірліц, максим, габен, жуков. Типи які дуже діятельні і конкретні у своїх намірах. Як на мене це ідеальні ляльки для абстрактних маніпуляторів. Щоб ці конкретики робили те що хочуть абстрактні етики, інтуїти, достатньо накрутити їх, постій вказуючи якийсь напрямок. Конкретики будуть діяти, щоб все виправити і оцінка була задовільною. Не розуміючи що вони просто інструмент в руках інтуїтивних етиків, інструмент для того, щоб задовольнити їх бажання.

Одже давайте тепер до другої пари питань які визначають аспект.

Інформація статична – коли дані вказують на незмінне явище чи об’єкт.

Інформація динамічна – коли дані вказують на змінне явище.

Це досить добре видно для усвідомлення принципу того яким є аспект сам по собі. На прикладі чорної сенсорики (екстравертна сенсорика). Вона у нас є конкретною, статичною і зовнішньою. Що ж ми можемо описати з допомогою такого конструктиву мислення? Звичайно ж, це мислення по типу речі на своїх місцях. Наприклад: небо синє, воно знаходиться у верху, воно є жовтого кольору.

Дуже цікаво саме те що багатомірні чорні сенсорики, є саме агресорами, і вольовими людьми. Що являється помилкою багатьох людей. Адже якщо чорна сенсорика це інформація про положення на своїх речах. А багатомірність цієї функції дозволяє відстоювати той факт що, ця річ має бути саме тут, а не де інде це приводить до того, що склалася думка, от чорний сенсорик це той хто відстояв на своєму, а якийсь там інтуїт слабохарактерний і не став відстоювати дане положення речей.

Хоча насправді причина втому, що інтуїт бачить речі в різних положення, і різні варіанти які можуть привести до певного положення речей. І смисл йому битися за 1 із 1000 варіантів, рівних по собі. В той час як сенсорик бачить тільки цей варіант, і тримається за нього.

Чорна сенсорика немає переваг над інтуїцією вона просто інша. Це абсолютно інше сприйняття дійсності. І формування такої дійсності.

Одже треття пара питань, це інформація зовнішня, чи внутрішня.

Зовнішня – це екстравертність аспекту

Внутрішнє – це інтровертність аспекту.

Це досить важко  правильно класифікувати сказане. Наприклад: конкретне, статичне, зовнішнє – це у нас чорна сенсорика. А конкретне, статичне, внутрішнє – це у нас біла логіка.  І ми маємо фразу «два плюс два дорівнєю чотири». І питання: Який це аспект?

І відповідь: «А хто його зна» як показує практика, кожен визначає сказане по своєму, і добитися якоїсь ефективності не виходить.

Причину, чого так виходить, знайти важко, і одночасно можна дане явище пояснити великою кількістю причин, які могли би привести до такого результату. Суть в тому що методика є, але вона не універсальна. І якщо, калібрувати своє розуміння по розумінню іншої людини, можна остаточно запутатись.

Єдине що хороше у цій методиці, це те що вона дає розуміння того, чим самим наповнений аспект. І з яких складових він складається.