Перше бажання, глава 2. Пробач мене.

Є плюси в тому, що все своє життя я працював в сфері IT. Завдяки цьому зараз я спокійно можу зайти в телефон Машки і дізнатися, де вона живе і з ким.

Це незаконно, але я збираюсь використувати цю інформацію з користю для подруги, і якщо вже мене спіймають на гарячому, я буду готовий понести  справедливе покарання. Але спочатку розберуся з її хахалем.

Вичислити адресу людини по  ІР будь-якого з її пристроїв  або за номером телефону не так вже й легко( та й до того ж, не дуже легально). Безкоштовні онлайн сервіси показують лише місто, в якому розташований прилад. А я... Завдяки одній програмці, яку я розробив ще декілька років тому, зможу побачити точне місцезнаходження цього придурка-співмешканця. Але спочатку мені доведеться залізти в телефон або комп’ютер Машки.

Це також не складе трудношів, то вона встановила AnyDesk. Тепер мені треба всього лише подати їй запит на доступ до її комп’ютера, і я зможу керувати ним зі свого комп’ютера.

Я давно обіцяв їй почистити його, «щоб не глючив», як любить казати Машка. Тож зараз зроблю саме це. Ну і паралельно підгляну його номер телефону або нік в телеграмі чи деінде.

Але таке друкувати не можна. Треба їй подзвонити. І взагалі треба все розпитати.

Саме коли я подумав про це, Маша все ж вирішила відповісти.

МАША

Навіть якщо й він, з цим нічого не поробиш...

ДЕН

Це не можна так залишати.

МАША

Давай не будемо про це.

ДЕН

Ти маєш з’їхати від нього, якщо він тебе б’є. І можна подати на нього в якісь органи.

МАША

Ні, я не буду робити нічого такого і крапка.

ДЕН

Машо, це незаконно, він аб’юзер, розумієш? Такі стосунки не можна підтримувати, все може тільки погіршитись.

МАША

Дене, ми колись з тобою говорили, що про реал — ані слова. Давай продовжувати притримуватись тієї домовленості... Давай відволічемось. Будь ласка.

Я подивився на її останнє повідомлення і зітхнув. Авжеж, хоч вона і жертва, так просто з таких стосунків їй не вийти. Скоріш за все, вона сама не  до кінця розуміє ситуацію і все ще прив’язана до аб’юзера.

Вона мій друг, я не хочу, щоб їй було погано. Хочу, щоб вона була щасливою.

ДЕН

Добре, давай відволічемось. Пам’ятаєш, я обіцяв тобі почистити комп’ютер? Можеш дати доступ зараз?

МАША

О’кей. Я дам доступ, а сама лягу спати, добре?... Щось почуваюсь кепсько.

ДЕН

Лягай спати =)

МАША

Ще рано, тільки десята...

ДЕН

Зате хоч відпочинеш.

МАША

Може ти й маєш рацію, Дене. Ладно, вже вмикати той, як його?....

ДЕН

AnyDesk, так. Вмикай. І комп’ютер не вимикай, кришку ноута не опускай. Він має працювати, щоб я бачив екран і керував курсором на твоєму екрані зі свого компа.

МАША

Так, я пам’ятаю =) Увімкнула.

ДЕН

Добре, зараз зайду. Даси дозвіл.

МАША

О’кей.

Я відкрив ноутбук, включив AnyDesk, ввів код комп’ютера Маші і дав запит на дозвіл.

Маша одразу відреагувала і я побачив її робочий стіл. Якщо задуматись, я навіть не пам’ятаю, коли це почалось. В сенсі, коли реальність навколо мене почала змушувати мене задихатись, і все, чого я чекав, так це пару годин в онлайні з незнайомцями. Хоча, інколи мені здавалось, що цих «незнайомців» я знав набагато краще, ніж моїх «близьких» в реалі.

ДЕН

Гарних снів тобі, Манюню.

МАША

Я не така вже й маленька...

ДЕН

Але молодша за мене =)

МАША

Ти навіть не сказав наскільки >.<

ДЕН

Що за злі оченята?

МАША

Як ти здогадався, що значить цей смайл? О__О

ДЕН

Ти завжди любила текстові смайли, не любила шукати їх в базі =) Я вже звик.

МАША

Але цей я відправила тобі вперше (=

ДЕН

Хтось хотів спати =)

МАША

Дякую... Мені стало набагато легше, коли ми з тобою поговорили.  Та й добре, що мого вдома нема... Добраніч, Дене.

Прочитавши останнє повідомлення, я усміхнувся. Я був радий, що їй хоч трохи полегшало. Я швидко написав відповідь.

ДЕН