Глава 35. Аркан 15 Диявол

Глава 35. Аркан 15 Диявол

Порада від карт: «Крім брехні, спокуси та всього темного в цьому світі, аркан Таро Диявол може вказувати на Вашу негативну карму. Чим більше помилок Ви зробили, тим більше доведеться працювати над їх виправленням. Якщо ви цього не зробите, Диявол вас за це може провчити. Але він зробить це не так чесно, як Аркан Справедливість. Він буде вас судити, підступно відкриваючи ваші темні секрети»

Турнір вдався на славу. Можу сказати відверто - я задоволена. Не те, щоб я сильно зловтішалася, що нарешті хтось начистив мордяки обом балакучим лицарям. І навіть не те, що вони самотужки з цим чудово впоралися. Проте, я не мріяла, що отримаю не тільки моральне задоволення від цього видовища. 

- Передайте вашому другу приз, коли він отямиться, - сказав бургомістр зранку і протягнув мені коробку.

- Звичайно, - посміхнулася я і оглянула її вміст.

Вишукане намисто було унікальним. Коштовному камінню придали форму морських зірок та дельфінів. Кожен з самоцвітів містив в собі свій власний внутрішній світ, який вражав розмаїттям барв. 

- Ось що таке справжні сльози драконів, - видихнула я, зрозумівши, що нічого подібного в життя не бачила. 

Діаманти поруч з ними здавалися холодними і колючими, полум’яні корунди були занадто кричущими, а королівські сапфіри - пафосними. Зачаровувало не тільки це. Морські створіння з каменю купалися у хвилях  червоного золота, занурюючись в морську піну дрібних аквамаринів. Скільки така краса може коштувати? Навіть не уявляю. Як на мене - воно безцінне. 

- Шкода, що моя тут тільки половина, - подумала я, роздивляючись самоцвіти, - Здається я обрала не те покликання в житті, якщо за поцілунок можуть подарувати таку розкішну річ. Добре, що Гийом, п’яний придурок, про це не думав, коли давав обіцянку розділити приз. Нехай тільки спробує почати підмазуватися.

- Гарна дрібничка, правда? - сказала Летиція, побачивши моє захоплення.

- Просто неймовірно, - прошепотіла я, - Златник, який його виготовив, справжній геній.

- Дякую, рада, що тобі сподобалося, - посміхнулася дівчина.

Я відволіклася від коштовності. Дівчина вирішила пояснити: 

- Воно зроблено по моєму ескізу.

- Дивовижно! Так вишукано і незвично. Як ти до такого додумалася?

- Надихнулася однією історіє - “Мисливець на драконів і жар-птиця”. 

- Не чула про таку. Ще один любовний роман? 

- Можна і так сказати, - кивнула дівчина, - Мені Вотаме минулого року привезла цілу збірку. І хто тепер буде мене радувати?

- Попроси батька замовити. Він тобі ні в чому не відмовить. 

- Він скаже, що в нас і так багато книжок в бібліотеці, але я їх всіх вже прочитала. Тільки Вотаме мене розуміла, - із сумом промовила Летиція. 

- Чим ця книга тебе захопила?

- Справжнім коханням, - прошепотіла вона замріяно.

- Якщо кохання допомагає створювати таку красу, то я бажаю, щоб його було якомога більше в цьому світі.

- Річ не в намисті. Воно згадується тільки поміж строк, коли жар-птицю викрадає острівна відьма. Сміливець звернувся до сирен, які допомогли йому перетворитися на дельфіна, щоб врятувати кохану. Так романтично. Ось би і мені так, - захоплено прошепотіла дівчина.

- За твою прихильність лицарі билися на турнірі, тобі цього малого? 

- Так то ж не насправді. Все було підстроєно з самого початку. Ось це, - вона вказала на намисто в моїх руках, - Я повинна була одягнути на своє весілля, коли його виграє на турнірі мій наречений. Тобто, моє намисто, яке я спроектувала, обрала каміння і працювала поруч з ювеліром, мені ж і подарують на весілля. Трофей на трофеї. 

- Дурня якась, - погодилася я.

- Ось і я про це. Де тут подвиг заради кохання? Помахати на арені мечем, знаючи, що тобі нічого не загрожує - не велике діло. Добре, що батько дослухався до мене і запросив тих двох, а то б взагалі було б сумно. 

- Еге ж, - тільки і змогла промовити я, - Не шкода розставатися з такою красою? 

- Ні, я вже краще придумала, - легковажно відмахнулася вона і одразу спохмурніла, - Але навряд чи зможу тепер його зробити.

- Чому? На півдні кращі ювелірні майстерні. Та й більше самоцвітів для реалізації задумів. 

- Вельможі не люблять, коли їх дружини займаються чимось крім будинку та дітей. В столиці, звичайно, все інакше, але в провінції так прийнято.

- Не згодна, - заперечила я, - Зараз жінки можуть займатися майже чим завгодно, а для дітей і дому існує прислуга. Тим паче, ти багатійка! Роби те, що підказує тобі серце. Хочеш ліпити глечики - ліпи, або коней розводь, чи малюй картини з жар-птицями та придумуй ювелірні вироби.