Глава 21. Аркан 11 Справедливість

Глава 21. Аркан 11 Справедливість

Порада від карт: «Аркан Справедливість - символ заступництва добрим силам і загроза злим. Тяжкий, двосічний меч наділяє Правосуддя здатністю відрізняти правду від брехні. Дві чаши терезів, символізують подвійну природу Справедливості: точність та суворість. Воно байдуже до рангу людей і однаково відноситься до всіх, коли виносить вирок. Всі ваші наміри, рішення та справи будуть зважені на терезах Долі»

Напівтемну кімнату заполонили тіні. Свічки та ліхтарі, які не зміг погасити раптовий холодний вітер, таємниче мерехтіли. Розклад старої пані мене не здивував. Досвідчена ронська жриця не могла не зрозуміти, що я алхімік, а ми завжди щось варимо, піддаємо перетворенням та метаморфозам, обираємо інгредієнти та щось вічно шукаємо. Пошук істини та суті речей - це основа нашої роботи. Наше покликання, сенс життя, недосяжна мета кожного шукача, яка відмічена на моїй руці чотирма татуйованими мітками.

Здивувало мене інше - Лі перетворилася на справжню красуню. Ні, вона не стала схожа на тих придворних дам, що використовують всі можливі і неможливі речі, щоб прикраситися просто заради краси чи зобразити з себе когось іншого. Лучниця, певно вже треба починати кликати її якось по іншому, виглядала сама собою і була зараз - як же це правильно сказати? - вона була на своєму місці. Ніби дівчина все життя повинна була носити таку зачіску, вишукані сукні та коштовності. В цей момент вона походила на дорогоцінний камінь, який нарешті отримав гідну огранку та знайшов своє місце в потрібному ювелірному виробі.

- Що з нею робити? – перебив мої думки, хлопець зі срібною сережкою у вусі.

Він підійшов до пана Де Гійяар і почав щось шепотіти йому на вухо. Бургомістр уважно вислухав лисого, випроводив його за двері і звернувся до Лі.

- І де це ви вешталися, шановна пані?

Лі оглянула кімнату і зробила легкий реверанс.

- Дядечку, я була саме там, куди ви мене поселили.

- Чомусь мені кажуть зовсім інше, - розвів руками пан Де Гійяр, - Якась невідома особа розгулювала в самому спідньому по даху мого замку.

Я розсміявся, уявляючи цю цікаву картину, і поглянув на Кальма. Він насупившись вглядався в статуру дівчини. В двері постукали. Кульгавими кроками в кімнату зайшла хранителька замку.

-  Пане, гості зачекалися, що їм передати?

- Августа, запросіть їх будь ласка до столової та починайте без мене. Сеанс виклику духів відбудеться після вечері. І попросіть когось принести сюди вина та води для гостей, - відповів він жінці, не зводячи очей з Лі, - Летиція, люба, познайомся – це твоя кузина з Акритусу. Вона тут нікого не знає і я сподіваюсь, ти не залишиш бідну дівчину на поживу твоїм тіткам. Вони іноді бувають такі злі, руку можуть відгризти по самий лікоть.

Летиція посміхнулася та помахала Лі, та їй відповіла стриманим кивком.

- А зараз я тебе прошу вийти до гостей, нам треба обговорити приватні справи з твоєю кузиною.

- Але ж я ще не все спитала, - запротестувала дівчина.

- Вибач, це стосується нашого бізнесу. Тим паче, головне ми вже знаємо, інше спитаєш після вечері.

Молода панянка надула червоні губки, подякувала ворожці та у супроводі Августи вийшла з кімнати.

- Пане бургомістр, навіщо ви випроводили доньку? – запитала, помічниця  -  Ми ще не закінчили те, через що ви нас покликали.

- Вибачте її, Домінік, вона ще молода, хоча і талановита, - перервала дівчину ронська жриця, - Есфірь, я і так можу справитися. Він правий, дитині нема чого розхитувати нерви перед весіллям.

Стара жінка підвелася, підійшла до каміну та кинула в нього жменьку якихось трав зі свого кисету. Кімната почала заповнюватися різким ароматом трав.

- Якщо не хочеш, щоб сторонні сували свого носа в твої справи, завжди клади в кадильницю суміш степового полину, гісопу, чорного перцю та розмарину. Це зміцнює ауру кімнати і не дасть темним силам проникнути в неї.

- Ми очікуємо напад темних сил? – спитав я.

- Вони вже тут, в цьому місті. А може і в будинку, – відповіла жінка, повертаючись на софу, - І вони вже напали, чи я не права?, - вона пильно глянула в сторону своєї помічниці, яка стояла поруч з Кальмом.

- Домінік мене запросив сюди, щоб розібратися в ситуації. Я в курсі справ і знаю навіщо ви тут.

З Лі наче випустили повітря, вона згорбилась, почесала спину і почала розминати шию. Морок образу чарівного дами розвіявся і миттєво повернувся знайомий напружений вираз обличчя.

- Ну нарешті. Раз всі все знають, то немає необхідності терпіти ці пекельні борошна, - промовила вона і майже впала у вільне крісло.

-  Охоронець каже, що вас бачили на даху. Що ви там забули?