Глава 4. Аркан 2 Верховна Жриця

Глава 4. Аркан 2 Верховна жриця

Порада від карти: "Закрийте очі і відчуйте -  у всьому є присутність потенційних сил, ще прихованих від нашого погляду, і лише час допоможе виявити їх під покровом таємниці"

Я силився згадати, що міг чути про тутешні околиці. Старий Тім, з яким мені довелось їхати зі столиці, часто бував в цих місцинах і постійно розповідав історії, що почув від мандрівників. Займатися в дорозі було особливо нічим і я слухав його байки, а у відповідь розповідав столичні чутки. Якщо мене не підводить пам’ять, то монастир святого Брухоса Червонокілійського – це великий храмовий комплекс і був кілька сторічь тому заснований однойменним святим. В ті часи, не особливо святий Брухос, був посланий в ці темні окраїни її святістю. Історії кажуть, що він був бранцем королівської буцегарні, та прийнявши нову віру, поїхав спокутувати свої гріхи та нести простому люду божественне слово зі святим знаком Ув. Спочатку, він жив в гірських печерах-келіях, де пробував навернути диких горців. Покинувши це безуспішне діло, монах спустився на плато. Після кількох років сумлінних проповідей разом з новонавернутими віруючими, які в основному складалися з пастухів, фермерів та каменярів, побудував невелику капличку в полі на перехресті трактів. Дуже дивне і напрочуд вдале рішення. Всі, хто проїжджав до міста, або з нього, звикли кидати мідяки з дощечкою на якій писали своє ім’я у велику глиняну урну, яка стояла біля храму. Хто писати не вмів, просто кидав монетку з дощечкою де був викарбуваний святий знак.  Одна монетка, одна молитва. Всіх, у кого був час зайти – проповідник осяював святим знаком та виконував молитву на безпечну дорогу. Така доволі проста та звичайна діяльність вдосталь окупилася, після того, як поселення виросло до містечка.

Коли місто перейменували в Шарт, його доленосно для всіх навідала коханка тодішнього короля, мадам Ре Міназ. Вона зайшла помолитися і, як заявляє офіційне церкві письмо, Брухас явив своє перше диво. За легендою, коли він благословляв багату містянку, богиня послала йому видіння. Мадам Ре Міназ - стане наступною королевою, народить спадкоємця престолу і приведе країну до часів багатства та злагоди. Простий народ пошепки досі пліткує, що старий Брухос зосліпу прийняв молоду вдовицю герцога Ре Міназ за світлу королеву Мінерін, набажавши їй від усього серця багато дітей та великих статків. Але, в цій історії є велике «але». Король був не молодий і спадкоємців чоловічого роду не мав. Через це, на його трон поклав око його чотириюрідний брат з-за моря і вже навіть відкрито натякав, що пора узгоджувати шлюбний союз між державами, об’єднуючи їх. За морем була інша віра і це становило небезпеку для відносно молодого Святого престолу. Передавати владу своєму далекому родичу імператор не бажав, а його дружина вже не могла народжувати. І тут провидіння Брухаса дуже припало до душі голові святого престолу – її сяючої святості, самій Сивіль. Її гордий профіль, а не когось з королів минулого, прикрашав всі срібні монети в країні та її колоніях на морських островах. І це було не дарма. Ця жінка вогнем, мечем, хитрощами та лестощами несла святе слово та віру в богиню по всьому світу. Своїми славетними партіями вона обігравала в шахи королів та імператорів, а коли вони пробували брати верх, то вона відразу починала грати в карти. В картах рівних їй взагалі не було.

Вдовиця Ре Міназ, в свою чергу, виявилася не дурепою і обережно пустила чутки про видіння Брухоса по своїм каналам в столицю. Як всім відомо, по справжньому пікантні новини до столиці долітають швидше будь-якого посильного пажа з грамотою. Це було не безпечно і легко могло коштувати їй голови, бо прихильників діючої королеви вистачало. Їй пощастило. Свята церква та усюдисущі клірики одразу підхопили ці чутки і швидко почали те, що вони вміють краще за все - складати правильні ранкові проповіді, та розказувати простому люду на якій, потрібний церкві, лад всім треба сприймати подану інформацію. Коли молода вдовиця-герцогиня на зворотній дорозі з відпочинку поверталася до столиці - у всіх містах її зустрічали як ту, яка обособлювала собою майбутнє всієї чималої країни.

Залишалася тільки одна проблема – треба було щось робити з тою, що давно сиділа на королівському троні. Тут на сцену вийшла сама Сивіль, використавши найпростіший вихід з усіх можливих. Після двогодинної аудієнції з діючою монархинею - народу було оголошено, що королева відходить від справ людських та переходить до справ божественних. Тобто, приймає постриг в монахині, бере нове церковне ім’я - Йона і з почестями відбуває до монастиря на віддалений острів серед моря Нанджи, спокутувати гріхи та служити богині. Чому просто не можна було її отруїти, наприклад соком акокантери, і про що розмовляли вельможні дами - всі могли тільки здогадуватися. Як на мене, вся справа була в тому, що стара королева була родичкою владного гірського володаря і її раптова смерть могла спричинити проблеми на прикордонні. Сивіль змогла знайти аргументи і безкровно зробила ферзьову рокіровку, забезпечивши собі історичний спадок і благополуччя королівського роду одночасно. Всі залишилися у виграші. Король протягом року отримав спадкоємця від молодої дружини. Сивіль – остаточне затвердження своєї релігії, яка була до цього досить хитка, та свій профіль на монеті. Брухос – статус осяяного благодаттю богині, потік прочан до свого приходу, та ще пару чудес, які засвідчила персонально Сивіль. Посмертно його оголосили святим і почали відбудовувати з простої каплички великий монастир, з лазаретом та школою при ньому.