Глава 1. Набридливий сон

— Знову? — Марк співчутливо на мене подивився.

Тут і слів було не потрібно. Знову. Як мене це дістало! Може до біса все, га? Навіщо напружуватись? Такими темпами я і до іспитів не доживу, а якщо і пощастить, то точно з розладом мозкової діяльності. Ага, а потім відвідуватиму групу анонімних психів і питиму каву ночами. 

А взагалі, це ж варіант. Кава, тобто. Жаль зараз справді не час для зміни режиму дня, іспити все-таки й треба добре відпочивати, відновлювати сили… і вбивати нерви. Та й все ж таки хотілося б уночі спати, як нормальна людина, а не вдень. Та і я зовсім не впевнена, що це допоможе.

— Нік, та не хвилюйся ти так… пройде.

— Звичайно, все колись та закінчується, — флегматично відповіла я. — Сновидіння теж. А можеш взагалі їх не бачити, якщо не спати. А без сну і до смерті не довго.

– Ніка! — брат штовхнув мене в плече. — Гей, а ну подивись на мене.

— Чого тобі?

— Ранкову усмішку? — він сам послухався своєї поради.

— Усмішку, так.

Я видавила її з себе, відпила чаю і вирішила, що все ж час з цим закінчувати. Щось хороше треба згадати… що у нас там є хорошого? 

— Ти коли їдеш?

— Через три години.

Тепер брат усміхнувся набагато радісніше. Так, було від чого — ця подорож для нього була по-справжньому бажана. ІТ-конференція, лекції, практика. Все, про що тільки може мріяти програміст. Чи студент, але тут не має значення. 

Ех, ось мені б так! Щоб точно знати, чим ти хочеш займатися, щоб любити цю справу. Щоб ось із таким передчуттям чекати поїздки, щоб на свої ж вихідні за свої гроші їхати в інше місто вчитися і щиро цьому радіти!

— Привезеш мені шоколадку.

— Та без проблем. А ти не… 

— Марку, все нормально, — я відпила ще чаю. — Їдь і за мене не хвилюйся. Це так — ранкове. Вдень зі мною точно все буде добре.

Брат криво посміхнувся, але що міг сказати чи зробити? Та нічого, як подумати. Це тільки моя проблема. Але як її вирішити, га?

***

— Знову?! — дорогою до школи запитав друг.

Я філософськи знизала плечима. Ну так, то й що? Наразі це вже не сприймалося настільки критично. Так, наснився мені знову цей безглуздий сон. Так, він мені сниться вже близько місяця, добряче цим нервуючи. А хто б не нервувався, якби йому цілий місяць щоночі снився один і той же безглуздий сон?! Дратує трохи, бісить теж, втомилася я від нього, ну й по всьому.

— Знаєш, тобі треба відволіктися, — тоном фахівця протягнув Гоша.

— Відволіктися від чого?

— Ну, — він запустив руку в шевелюру і почухав маківку, — від усього.

— Дякую, Гоше, ти мені дуже допоміг!

— Може від навчання? Скільки ж можна зубрити? Скоро в зомбі перетворишся!

— Я навчаюсь лише дві години на день. І це важливо, у нас іспити скоро.

— Ага, іспити, — друг закотив очі, — дуже важливі, все життя залежить від них ну і таке інше.

— Саме так.

— Та ти й так все знаєш, чого паритися? Довести до ідеалу? Ну докинеш собі пару балів, скільки нервів тобі це коштуватиме?

— Нервів мені поки що тільки сни коштують… один сон, — пробурмотіла я, відвертаючись. 

Скільки разів ми вже про це говорили? Сам не хоче готуватись — це його справа, а мені нехай не заважає.

— Нік, не дуйся, — у мене перед носом намалювався маленький квадрокоптер, розміром з долоню — нове захоплення друга — і замиготів. — Ніко, я більше не буду.

— Та куди ти подінешся.

— Ідеш з нами на прогулянку?

— Ірка фотик бере?

— Ага.

Значить це надовго. Але сьогодні п'ятниця, тому час після школи можна вважати вільним. І мені все одно йти, то чому б і ні?

***

Легкий тичок ногою під партою, швидкий рух руки і я вже сиджу і з ентузіазмом витріщаюся в підручник, а не читаю щось у телефоні. Дякую, Гоше. 

Біологічка підозріло на мене подивилася, але чого причепитися не знайшла, так що з гордим виглядом пройшла далі. У нас із біологією взагалі повна взаємність: я не переношу її, вона не переносить мене, тому ми обидві намагаємось уникати один одного. Жаль тільки біологічка цього не розуміє. 

Так, на чому я там зупинилася? Ах, так, трактування снів. Зокрема, що означає сновидіння, яке повторюється? Інтернет мій, мій друже, ти мені потрібен. Переконавшись, що біологічка пішла в іншу частину класу, а Гошка якщо що мене штовхне, я знову дістала телефон.

Сон, що повторюється, показує проблему, яка вимагає негайного вирішення. Іноді людина може і не звертати на неї уваги, поглинута рутиною, і підсвідомість таким чином намагається докричатись до неї. Також сон, що повторюється, може бути відлунням травми з минулого, яку людина так і не пережила, а щосили намагався забути.

Хм… прекрасно. Що там у мене із проблемами у житті? Ну… іспити — не проблема, я до них готуюся і з цього приводу переживаю в межах норми. Єдина моя проблема поки що — цей чортовий сон. Але навряд чи це те, що вони мали на увазі. Ще трохи покопалася у своєму житті, але глобальні проблеми, які вимагали втручання моєї підсвідомості, не хотіли знаходитися. 

Гаразд, ще є відлуння минулого. Тільки ось ще одна невдача — життя в мене цілком собі спокійне, домашнє, затишне. Жодних травм, екстремальних ситуацій, не тих компаній. 

Власне, компаній у мене мало, не компанійська я. Інтровертка. Може це те, що потрібно? Та ні, це навряд чи можна назвати проблемою. Ніхто ж не каже, що його колір волосся — проблема? Або що його переваги у їжі — проблема? Ну, з винятками, але загалом — ні. То чому я маю вважати, що мої уподобання під час проведення та у колі спілкування — проблема? Я така цього не змінити. Та й навіщо? Гоша з Іркою — чудові, чого не можу сказати про решту. А підлі, брехливі та ненадійні мені в друзях не потрібні. 

Так ось про що це я? А проблем у мене начебто немає (або я чогось не знаю?), травм теж. І чому мені тоді сниться цей довбаний сон?!

Інтернет мій, ворог мій, що ж це таке? Гаразд, спокійно. Спробуємо по-іншому. «Контроль над сновидіннями».