4

– Наскільки розумію, у вас є якась пропозиція?

– Одразу до справи, так?

Радовид звів плечима.

– Чом би й ні. Я і так надто далеко відійшов від офіційних інструкцій. І чим раніше дізнаюсь ваші мотиви, тим краще. Отож…

– Отож, я хочу повернути Славку назад, до батьків.

– Вона виявилась настільки поганою ученицею?

На мить обличчя Чути прикрасила легка посмішка.

– Ні, навіть навпаки. Проблема тут в іншому. У дівчинки великі здібності, особливо у сфері онейромагії. У своїх снах вона може бачити давнє минуле і, що найголовніше, майбутнє. Справжні пророцтва, у чистому їх вигляді. Я відчула це ще тоді, дев’ять років тому, – відьма на секунду задумалася та глянула у вікно – В іншому випадку, думаю, не пішла б ні на які угоди. Ситуація з маленькою Славкою була складною, і я зовсім не була впевнена, що зможу їй допомогти.

– Проте вам усе вдалось. Дівчинка стала жити. І от минули роки і ви…

Від того проблиску посмішки не лишилось ані сліду. Погляд відьми знову став холодним та зверхнім.

– Дивлюсь, ви хочете провести типовий допит. Зараз це недоречно. Я – не дурна селянка, що попалась на знахарстві, а ви – не голова трибуналу. Так що давайте забудемо про ті формальні запитання та методики, яким вас навчили у школі інквізиторів.

– Що ж, гаразд, Чу’Рахфеято, – Радовид лише розвів руками – Розумні люди називають це «професійною деформацією». В будь-якому випадку я просто хочу дійти до істини. Така вже моя робота… Наскільки розумію, дівчинка про щось здогадувалась?

– Вона постійно бачила сни зі мною, – голос Чути знову став колишнім –  Бачила і цю хату, і ці болота, і себе коло мене. Звичайно, вона розуміла, що чимось відрізняється від своїх однолітків і зовсім скоро має їх покинути. Забрати Славку було нескладно, навіть попри супротив її батька… Я почала учити дівчинку, а також – користуватись її даром до передбачень. Все йшло саме так, як я і думала. Аж допоки Славка не зробила одного пророцтва…

– Чого воно стосувалось?

– Неї самої. Майбутнього дівчинки. Я не просила цього, але онейромагія штука норовлива та непостійна. Я задала одне питання, а отримала відповідь на зовсім інше.

Відьма знову глянула у вікно. Дівчинка гралась на подвір’ї із якоюсь строкатою пташкою.

– Здібності до онейромагії виявились ніяким не даром, а справжнім прокляттям. Якщо Славка продовжить займатись цією справою – її чекатиме невтішне майбутнє. Багато страждань і поневірянь, що кінець кінцем зведуть її з розуму.

– Цього можна уникнути?

Чута кивнула.

– Так, якщо припинити навчання. Дівчинці слід покінчити і магією, пророцтвами і тоді все ще може оминутись.  Звичайно, вона іноді бачитиме віщі сни, але з часом, без належної практики, пройдуть навіть вони.  Онейромагію розвивають ще у дитинстві, інакше її можна просто перерости. Залишити в минулому і забути… Саме тому я хочу повернути Славку назад, у Болотник.

– Шляхетне рішення. Проте ви хочете чогось взамін. Чого саме?

Відьма не стала нічого говорити. Лише зняла свої довгі рукавички та закотила рукава. Вся її шкіра, від пальців і майже до самих ліктів, була чорною та ніби обпеченою.

– Знаєте, як це називається?

– Чортові руки, – голос Радовида прозвучав дещо розгублено – Де ви заразились цією хворобою?

– Це уже не важливо. Головне – що я невиліковно хвора і з цим уже нічого не подіяти. «Чортові руки», як ви виразились, зараза небезпечна і безжальна. Її ще не навчились лікувати, і тут уже ніхто і ніщо не допоможе… В мене була невелика надія дізнатись хоч що-небудь через Славку, завдяки її віщим снам. Чого я добилась – так тільки побачила власну смерть.  

– Скільки вам залишилось?

– Тиждень. Можливо, півтора. До того часу я маю знайти собі заміну, передати свій дар далі. Інакше… самі розумієте. Смерть буде жахливою, і сам нечистий прийде краяти мою душу. Я не хочу ламати Славці життя. І не хочу робити цього ще якійсь дівчинці. Відьомство дає довгі літа і довгу молодість, однак взамін забирає надто багато.

– Зазвичай відьми говорять інакше. І роблять зовсім інші речі.

– Інквізитори також, – Чута зітхнула – Я стала відьмою завдяки обману. Раніше тут, у цій хатині, жила інша чаклунка. Вона померла, так і не встигнувши передати свою силу. І почала з’являтись у моїх снах. В цьому ми дещо схожі зі Славкою. Тільки от померла відьма обманула мене, в результаті я доторкнулась до підкладу, який вона підготувала ще раніше, і сама стала відьмою… Я ж не хочу нікого обманювати. Як і не хочу вмирати у страшенних муках.

– Тоді що ви пропонуєте?

Її тон став якимось знеособленим, діловим, як у заможного купця зі сходу.

– Я вип’ю настоянку афранського кореню. Він значно прискорить хід хвороби і я помру сьогодні ж. Явиться нечиста сила, аби знущатись над моєю душею, і тут настане ваша черга. Ви, Радовиде, на деякий час відженете їх, аби я могла спокійно вмерти. Як тільки душа покине тіло, нечисть також має піти. І ви, разом зі Славкою та своїм помічником, нарешті зможете покинути ці болота.