Втрата найдорожчої людини..

Минув місяць

В нас повністю закінчились харчі і мама вирішила піти скупитись, вона запевняла мене що з нею все буде добре і до останнього я на це надіявся я не хотів залишитись сам з сім’ї. Перехрестивши маму поки вона виходила і весь час поки її не було я молився, щоб з нею все було добре. Тривога почув я. І в голові “історія повторюється”.

Я пішов з Катею і Максом в підвал ми спали як завжди, ми могли заснути лише у підвалі. Тому що там було найбезпечніше на нашу думку. Минуло 2 години приблизно і залунав відбій. Ми пішли на пошуки мами, ми доходимо до магазину і я бачу пальто мами. Вона лежить ніби мертва і я підбігаю до неї:

- Мам, мам прокинься. Будь-ласка!

- Я буду завжди поруч. Прохрипіла вона.

- Ні , ні не кидай мене самого.

- Ти в мене мужній хлопчик все буде добре.

Катя і Макс відтягнули мене від тіла мами і ми пішли. Почалась тривога, і ми побігли. Я чую як щось свистить і я крикнув на землю. В вухах запищало і стало все темно.

Я прокинувся.

 Пора вставати. На годиннику була 7:30. Я одягнувся і вийшов на двір. На дворі тільки світало, та був туман. Я дістав цигарку, і закурив. І я задумався. Дружина померла, а діти розїхались по країні шукавши кращої долі. Лише по тій причині, що війна. Я боявся втратити рідних людей знову, я не зможу з цим змиритись. Це дуже важко для мене. Це досі все в моїй голові, в моїй памяті.

Докуривши цигарку, я пішов поратись по господарстві. Я жив у горах. Після того, що я пережив мені захотілось тиші і спокою, тому я і вирішив переїхати в гори у бабусин будинок. У мене була корова Машка, свиня Єва, і кінь Ворон, ще було декілька курочок і гусочок. Мав ще невеликий город і садок.

• Ну що Машка, зараз буду тебе доїти і кормити.

Машка промукала в знак згоди.

• Сьогодні ціле відерце молодець.

Машка потупала копитами в знак того, що вона вдячна за похвалу.

Пішов я далі до курочок зібрати яйця і покормити пшоном і налити води. Далі вже з посмішкою мене зустрічав Ворон. Він знав, що зараз ми підемо на прогулянку. Завів я Ворона на пасовисько, а сам почимчикував до Еви яка  мене з їжею. Після того як я дав їсти Єві, вона хрюкнула радісно і посміхнулась. Далі я йшов їсти, я працював пастухом у низу гори. Мені платили здебільшого їжею: медом, яйцями, молоком, різними овочами та фруктами. Хто як міг так і розплачувався за мою роботу. Я був радий спокійному життю, але в ночі спогади нахлинають знову і знову. І я не можу спати ночами.