Глава 1

Анотація:

Вбратися Снігуронькою з нагоди Нового року та по дорозі на вечірку потрапити до іншого світу? Що ж, буває. Ні, цей світ рятувати не треба, тут би хоч самій вижити і вирватися з лап викрадача. Тим паче від Снігуроньки у мене один костюм, а сніжної або ще якої сили не спостерігається. Отже доведеться шукати заступника... ну, або налагоджувати контакт з викрадачем, і якомога швидше...

Глава 1

Я безбожно запізнювалася. Ні, виною тому не пробка на дорозі, не зламаний каблук і навіть не хвороба улюбленої кішки. Все набагато більш катастрофічно! Взагалі-то я панночка пунктуальна, сама кого хочеш можу підганяти так, як жоден будильник або таймер не впорається, але сьогодні особливий випадок. Власне, не просто випадок, а 31 грудня, майже Новий рік, а святковий костюм, можна сказати, увели у мене з-під носа!

– Алло, Катрусю, а ти де? – в найневідповіднішу мить зателефонувала Валерія, з якою ми домовилися їхати на сабантуй разом. Вірніше, як разом... Вона зі своїм коханим-скандинавом мала прокладати дорогу через заметіль на його величезному джипі, а я на своїй крихітці повзти слідом второваною стежкою. Що поробиш, народ із групи вирішив відзначити екватор (разом із Новим роком) за містом у дерев'яних будиночках біля соснового бору, щоб ближче до природи.

– Скоро буду, – довелося збрехати, хоча цю справу я не дуже любила. – Тут... у мене непередбачені обставини, але все вже майже вирішилося.

– Катрусю, ти точно впораєшся? – захвилювалася подруга. – Може, ми тебе почекаємо?

– Та доїду я, доїду, не маленька, – сказала роздратовано. Не люблю, коли мене жаліють. – Краще їдьте вперед і все там підготуйте. А я як раз второваною вами колією проїду.

– Ну добре, – здалася Лерка. – Тільки будь на телефоні! – сказала строго. – Давай, до зідзвону.

Ось за що люблю Лерунчика, так це за чуйність і тямущість. Турботу свою проявляє, але не нав'язує. Та й нехай побуде наодинці зі своїм коханим. Зустрічаються всього два місяці, але в очах вогонь так і горить... А я третьою зайвою ніколи не була і бути не збираюся, тому спокійно доберуся сама, не висячи у них на хвості.

Так, спокійно, не панікуємо. Зараз потрібно розібратися з костюмом і швидше стрибнути в машину, щоб доїхати до місця, поки не почало сутеніти. Але все ж... от засада, га! Та заради вбрання Снігуроньки я навіть купила білявисту перуку (в моєму уявленні Снігурка повинна бути саме білявою, не інакше), і ось, прямо у мене на очах блакитну шубку з хутряною облямівкою загарбувала якась... Гаразд, не буду лаятися, дівчині теж хочеться бути красивою, я її чудово розумію і не звинувачую, але мені самій від цього не легше!

А все іспит з економіки! Ну чому не можна було відпустити студентів числа двадцять п'ятого, щоб нормально готувалися і до сесії, і до новорічних свят. Але ні, економічка мурижила нас увесь тиждень до вечора тридцятого числа (під вечором я маю на увазі пів на дев'яту), змушуючи заробити допуск до іспиту (а тим, хто особливо відзначився, і автомат) фактично потом і кров'ю. А я як староста групи звичайно ж повинна була бути попереду планети всієї, та ще й у деканаті на останні дні року навісили купу всілякої паперової роботи (староста ж, такі справи).

Що ж, автомат свій чесно заробила, не дарма визубрила конспект від і до, так що навіть вночі могла процитувати. А конспект у мене ого-го, все найважливіше і необхідне у двох товстих зошитах. Але гаразд з економікою! Через усе це часу на купівлю костюа у мене не залишилося зовсім, довелося перенести таке важливе питання на тридцять перше. І що я бачу?! Останній екземпляр необхідного мені вбрання перекочовує у паперовий пакет конкурентки, а я залишаюся ні з чим! Побачивши моє витягнуте обличчя, продавчиня глянула співчутливо, але розвела руками, мовляв, нічого вдіяти не можу.

А мене чекають! Я обіцяла бути цією триклятою Снігуркою! Не сніжинкою, не Сніговою Королевою, а саме Снігуронькою. Життя – біль, я це давно знала, але сьогодні ґрунтовно відчула на власній шкурі.

– А ви гляньте у секс-шопі, – порадила пошепки продавець-консультант, озирнувшись на купувальницю. – Я там шкільну форму купувала для Останнього дзвоника.

– Дякую за ідею, – відповіла кисло, але, здається, виходу не було.

І дійсно: обійшовши ще кілька сучасних магазинів, нічого не знайшла. Ні, ну дійсно, що за непруха? У нас із дівчатками доля така, що чи, карнавальні костюми у секс-шопах купувати?! Чому скрізь конем грай? Невже ні в кого не знайдеться нормального костюма Снігуроньки?! А я ще сміялася над Лерчиком, коли вона прикид відьми там купила. Ну що за...

Плюнула на гордість і вирушила до найближчого магазину для дорослих. Чесно кажучи, в секс-шопі я була вперше, очі тут же розбіглися від різноманітності і екзотичності асортименту, але, взявши себе в руки, почала розглядати, а потім і приміряла блакитну оксамитову міні-шубку до середини попи, оторочену хутром міні-спідницю їй у тон, яка ледь сягала середини стегна, але вперто повзла вгору при кожному кроці, високі гетри вище колін, що імітували чобітки, мітенки та шапочку зі вбудованим кокошником (вона на пару з мітенками була найпристойнішим елементом костюма).