Глава 1 - «Я - фрексія Меднес»

  «Так, а де той глітер?» Я потягнулась шукати баночку з "яскравим дивом". Усі мої інструменти були прикріплені до стіни, кожний на своїй полиці. І навіть так я умудрилась учинити безлад. Що тут скажеш, творча душа прагне до великого, тож не витрачає марно часу на повсякденність. «Чи це тільки я така?» Занурена у своє натхнення, я ніби прокручували в голові пісню, тільки замість слів та музики, була тиша. Тиша, в якій було безліч нерозкритих ідей, ніби ще не розквітлих квітів.  

-Ах! - я щасливо викрикнула, коли побачила яскраві блискітки. 

  «День пройшов успішно. Але завтра буде ще цікавіше». Прикрашаючи все глітером, я мимоволі згадала свої перші лекції на практиці…

***

   Трошки змучений ельф продовжив бурмотіти свою лекцію. 

-Далі йдуть фрексії… - він сонно відкрив наступну сторінку великої книги-презентації.

-Ви - фрексії, що ви знаєте і без мене.. кхм. Ваша роль, як вам теж вже відомо.. - спантеличений ельф на секунду зупинився, ніби наводячи лад у своєму потоці думок. - Ваша роль - дізнаватися найпотаємніші.. тобто найбільші мрії дітл-а-ах-хів. - Його зітхання буквально просочувалося крізь слова. Він перегорнув наступну сторінку.

-І навіщо додавати ілюстрації якщо ви всі і так тут фре.. кхм.

  На сторінці було схематично зображено наш вид - фрексію. Людиноподібна, невеличка на зріст істота з витягнутими крильцями. Він перегорнув наступну сторінку. 

-Що це таке? Знов пергаментні моллі завелися… - буркнув ельф, споглядаючи на продирявілий папір. - Так от: ніякої самодіяльності. Ваша робота полягає лише в тому, щоб дізнаватися інформацію та доносити вищим. Ми всі розуміємо, що фрексії мають природнє бажання «творити добро», але є правила. Тож, підтримаємо гармонію навколо, підтримаємо її всередині. Це був вступ, а тепер до основи…

  Але так далеко у спогади я вже не заходила, адже ненароком заснула..

***

  Сьогодні я продовжувала виконувати свій обов'язок. Але нарешті це була дійсно цікава робота. Це був той тиждень, коли фрексії збирали інформацію про те, про що ж насправді мріють діти цього нового року. Добре коли діти самі пишуть лист Морозу, але ще цікавіше, коли це доводиться дізнаватися самостійно. І сьогодні я була в очікуванні нових пригод. Адже кожна дитина особлива, і наша робота - зробити для кожного найкраще свято!

  Але заради цього нам доводилося працювати вночі, адже з'являтися на очі вдень було дуже небезпечно. 

***

  Моїм першим завдання був жовтенький двоповерховий будиночок з охайним подвір'ям. Як зазначалося в документі, тут проживала дівчинка років 8. 

  «Дівчинка відмінниця, показує прекрасні результати в школі. Грає на роялі, любить м'які іграшки. Орієнтовно: мріє про іграшкову панду», - це основна інформація, яку я дізналась з документа.

   Охайненький будиночок прикрашали гірлянди, а з віконечка вже виглядала ялинка. Я підлетіла до другого поверху, де натрапила до віконця дівчинки. Я взялась оглядати охайну кімнатку.

  Рожеві меблі були прикрашені гірляндою, а в різних куточках чарівною кімнати можна було зустріти її мешканців. От тут сидить пухнастий ведмедик, а на столі - блакитний кролик з довгими вухами. 

 Різкий запах хвої вдарив у ніздрі. «Обожнюю новорічні традиції». Нарешті, святкова красуня вийшла з тіні. Я попрямувала до каміну і знайшла листа з гарними дитячими ілюстраціями, проте написаним дорослим почерком. Милий сніговичок привітав мене капелюхом, а навколо нього літали метелики. «А може це фрексії?» 

  “Любий дідусю Морозу! Мене звати Наталка. Я дуже люблю м'які іграшки. Моїм пухнастим друзям дуже не вистачає друга Панди. Дуже дякую, гарних свят!”

  «Ну що ж, якщо то бажання маленької Наталки». Я дістала свій яскравий записничок і занотувала. Поруч із написом я домалювала схожого сніговика. «Так, хто в нас наступний?..»

***

  Ніч видалася цікавою. Хоча й більшість бажань сходилися з даним мені документом, я була в захваті від думки, що подарую людям щастя. «А найцікавіше було ще попереду». 

  Я полетіла до відділу прийому замовлень. 

-Привіт! 

  Заклопотаний ельф підвів на мене здивований погляд. Він уважно переглянув вручені мною папірці. 

-Ммм… Нотатки потрібно було вписувати в самому документі, - він відкрив документ і показав пальцем на порожню рисочку, - ось тут. 

-Ахах, здається я трошки захопилася. - я ніяково передивлялась свої записи. 

-І ще, малюнки зайві. У нас тут робота, а не дитячі забави. - він протягнув мої записи мені в руки. - Перепишіть.

-Звісно..