Розділ 17. Центр

     Повідомлення від Віки прийшло вночі:

«Мене викликали на коротку розмову. Скажу все — і повернусь. Не хвилюйся»

Але вона не повернулась.

Катя писала. Дзвонила. Писала з фейкових акаунтів. Глухо.

Наступного дня — дзвінок від Іллі.

— Мене затримали. Кажуть — я зламав якісь сервери. Уявляєш? Мене! Я ледве ноутбук вмикаю!

Його голос тремтів.

— Вони знайшли фото. Докази. Ми всі під ковпаком. Катю, не залишай це так…

***

Катя залишилась наодинці.
Але не без плану.

Вона повернулась до архіву, до найдрібніших деталей на знімках. У документах згадувалась адреса: “пункт контролю Р-12, Чернігівська область, об'єкт закритого типу”.

Вона відкрила стару карту. Координати збігались із покинутим санаторієм.

Але супутник показував: на території досі є рух.

Катя зібрала рюкзак. Телефон. Ліхтар. Копії доказів на USB. І одну фотокартку — ту саму, з її мамою в білому халаті.

***

Через добу вона вже стояла біля заржавілого паркану. Сірі бетонні плити, колючий дріт зверху. Табличка, стерта часом:
"Об’єкт-12. Вхід заборонено"

Поряд — старий блокпост. Усередині — нікого.

Катя ковзнула в щілину в паркані. Серце билося в горлі.

За парканом — тихе, доглянуте подвір’я. Камери. Рухались.
Але вона обрала сліпу зону.

Серед дерев виднівся корпус, обкладений новими панелями. І — охорона.

Катя сіла на корточки, намагаючись роздивитися щось через вікна.

І тоді побачила її.
Віка.
Жива.
В кімнаті, що нагадувала… лікарняну палату.

Катя стримала подих.

— Тримайся, — прошепотіла. — Я тебе витягну.

***

Вона повернулась у ліс і написала все журналістам. Вклала координати. Фото. Свої підозри.

І наприкінці додала:

“Я йду всередину. Якщо я не вийду — це місце має бути зруйноване. Разом із тими, хто робить вигляд, що це наука, а не злочин.”

***

Катя зайшла в старий тунель, який знайшла на плані. Колись він з'єднував санаторій із підвалами. Тепер — це її єдиний шлях усередину.

У кінці тунелю — двері.
Кодова панель. І над нею — камера.

Камера мигнула.
Почулося клацання.
Двері… відчинились самі.

Катя застигла.

— Ми тебе чекали, — пролунав голос із динаміка.

— Хто ви?

— Ми ті, хто ще не завершив роботу. Але з тобою — ми завершимо.

***

«Дехто вірить, що вони керують експериментом. Насправді — експеримент давно керує ними.»