Глава 25. Ворог мого ворога – засіб досягнення мети

Була ніч, ми йшли цвинтарем. Чудовий початок для фільму жахів. Але в цій ситуації більше лякало не це, а наші компаньйони. Окрім старійшини-відьмака більшість присутніх були магами: сильними, навченими, бойовими магами, які перебували на службі ковена. Як пояснила Лілі, вони хтось на зразок найвищого рівня вартових. У той час як шукачі займаються контролем над дотриманням правил, законів та пошуком порушників, маги зосереджені на силовому придушенні та знищенні (у прямому та переносному сенсі) небезпечних ворогів. Про себе я назвала цих хлопців спецназівцями – таким собі елітним загоном, який залучають лише в серйозних операціях. Я вже уявляла як вони виймають рації, і з усіх боків чуються фрази типу «підрозділ альфа на позиції», «сектор Б чистий», «прикриття з повітря забезпечене» і коронне «прийом-прийом». Я ледь стримувала сміх: такий собі бойовичок вимальовується.

З ковеном у нас так зване тимчасове перемир'я для перемоги над спільним ворогом. Після того, як Семен Валентинович відніс наші папери з родоводом на раду старійшин, там було прийнято рішення провести повну перевірку достовірності цієї інформації. Простіше кажучи, якщо виявиться, що Етьєн справді всі ці століття знищував і підставляв сфарів – його судитимуть.

Наша доля поки що була під жирним знаком питання, оскільки ковен зараз хвилює лише благополуччя тих небагатьох ще живих цілей мага, особливо, якщо це дружини та діти старійшин. Але був один суттєвий плюс у цій ситуації – тепер нам не потрібно боротися з магом самотужки.

– Куди ми прямуємо? – пошепки спитала я.

З початку шляху я схопилася за руку Лілі і тепер відмовлялася її відпускати. Особливо з огляду на те, що йдемо ми між могилами, а я ще не знаю, чи існують зомбі.

– Мене вони у свої плани не посвячують, – навмисно голосно відповіла дівчина, з явними нотками обурення.

– Я знаю, якої ви думки про роботу старійшин і вартових, – стримано озвався відьмак, — але дозвольте вам нагадати, що наша система чудово справляється з усіма труднощами.

– Ваша система не змогла спіймати двох учорашніх школярок.

– Ви ніколи не були у пріоритеті ковена. Не того рівня проблеми, – у голосі пролунала зухвалість.

– Здається, вони ще не знають про інцидент у школі, – голосним шепотом сказала мені Лілі.

В очах старійшина промайнуло збентеження, але він не став нічого питати – статус не дозволив.

– То який план? – нагадала Лілі.

– Після виявлення вашого сліду на даху «Гулівера» варта вловили невідомий магічний потік сильного мага. Звісно ж це не можна було залишити без уваги. Тому в той час, як одна група вартових була відправлена на ваші пошуки, друга займалася магом. На жаль, його не змогли відстежити…

– Як і нас, – додала дівчина, як ні в чому не бувало.

Семен Валентинович коротко кашлянув, але продовжив:

– Так, його слід втратили у цьому місці.

– Ха, – вигукнула Лілі. – Двічі одна й та сама підлянка.

– Командувач вирішив перехоплювати тут, – пролунало звідкись зліва. То був один з магів. Вони то з'являлися, то зникали з поля зору в одну мить.

– Ви думаєте, він повернеться сюди? – спитала я.

– Його кілька разів вдавалося помітити поблизу.

– І ми просто чекатимемо, сподіваючись, що він з'явиться, та ще й не помітить усю нашу делегацію?

Відьмак не відповів, натомість відповіла дівчина.

– Зручно, коли в розпорядженні весь арсенал ковена. Так, пане старійшино? – питання було риторичним, тому вона швидко продовжила: – Ми знайдемо, де вкритися.

З цими словами вона потягла мене геть від чоловіка.

– Що ти мала на увазі, говорячи про однакові підлянки? – вирішила уточнити я.

– Пам'ятаєш, як ми втекли від вартових, після невдалої спроби зловити Етьєна? – запитанням на запитання відповіла вона.

– Так. Ми зупинилися біля міжпросторової петлі, щоб її якась там енергія перебивала наш слід.

Лілі кивнула, та замість відповіді знову запитала:

– А що ти відчуваєш тут? Ти повинна відчувати це краще за всіх нас разом узятих, – підняла брову дівчина. – Але і я, і маги, і шукачі це вловлюють.

Я знаю, що відчувала. Силу. Як тільки ми опинилися біля цвинтаря, повіяло таким потоком енергії, що стало страшно.

– Це нерозсіяна енергія, – відповіла Лілі. Помітивши мої перелякані очі, вона засміялася. – Ні, не хвилюйся. Це не привиди. Відьми або банші, – вона кивнула на мене, – трансформують енергію миттєво, розподіляючи потоками природи. А самостійно їй потрібен час, щоб повністю розсіятися, іноді багато часу. Тому цвинтарі завжди були епіцентром сили.

– Отже, маг теж збивав зі сліду шукачів, завівши їх у місце, де вони не змогли знайти його ауру серед іншої енергії.

Лілі кивнула. Далі ми піднялися на невеликий пагорб, з якого нам відкривався хороший вид на територію цвинтаря та почали чекати.

– Слухай, – почала я, коли стало нудно просто стояти, – а як Етьєн минулого разу вибрався із нашої пастки?

– У нього теж виявився місячний відбивач, тільки маленький – кишеньковий. Такі не використовують як пастки: сили недостатньо, але цілком підходять для атак. Місячне світло відображається від дзеркальця і його спрямовують на того чи те, що хочуть пошкодити. Насправді крута штука: за фактом тобі не треба витрачати власний резерв, а чистою енергією повного місяця довбоне супротивника пристойно.