Смерть для чайників

Глава 21. Гостинний прийом

Як виявилось, поїздка в автобусі була не такою страшною, як це малювала Лілі. Все завдяки тому, що відьма провела свій ритуал «очищення», як тільки ми зайшли в транспорт. Коли густий дим огорнув маршрутку, я побачила, як кілька людей пересмикнули плечима або злегка здригнулися. Але на моє запитання, чи не шкодить це людям, дівчина лише відмахнулась. Очищений від слідів чужої аури автомобіль більш ніж влаштовував Лілі, а от я відчувала невеликий дискомфорт. Виною тому були люди. Хоч дівчина і запевняла, що варто лише спробувати відсторонитися від їхньої аур і стане легше, у мене поки цього не виходило. Принаймні їхати нам було всього дві години, вже стільки я потерплю.

Лілі сиділа у телефоні тихо щось переглядаючи.  В якийсь момент вона передала його мені. На екрані висвітлилась сторінка телеграм-каналу «Інсайдерський ковш». Останнє повідомлення було таким:

«Вартові продовжують розслідувати події в бізнес-центрі Гулівер. Офіційні представники ситуацію не коментують, але наші джерела повідомляють деякі деталі. На даху будівлі був потужний сплеск енергії, який зачепив найближчі райони міста. Силовий викид свідчить про застосування місячного відбивача, а також виявлено залишковий слід двох сильних аур: мага і відьми. Маг не визначений, а ось особистість відьми не залишає сумнівів. Їй вкотре вдалося втекти від вартових, місце її розташування невідоме. Що цього разу витворяє наша улюблена «Квіточка» і чого чекати надалі? Ми з великим задоволенням та інтересом будемо спостерігати за розвитком подій та інформувати вас».

Пізнавально. По-перше, магічні істоти теж мають інтернет-чати та канали, і вони так само люблять плітки, як і звичайні люди. По-друге, Лілі у них там персона відома і, як виявилося, улюблена. А ще у неї прізвисько «Квіточка». Мило. Але головне – нас шукають, але знайти не можуть. Це чудові новини.

Вирішивши ще трохи заглибитись у неформальну спільноту сфарів (раз із формальним у мене стосунки не склалися), я відкрила коментарі до цього посту. Більшість висловлювань було у схожому стилі.

«Так тримати, мала».

«Прикиньте, а раптом цей маг – Реджінальд. Тепер мені цікаво хто кого».

«Потрібне укриття – я надам».

«Якщо замішана «Квіточка» справа обіцяє бути цікавою».

«Творець, стільки у цієї відьмочки ще життів?

  А скільки в неї сили? Здається, у нас тут затесалася первісна)))».

– Що означає первісна? – вказуючи на останній коментар, спитала я.

Лілі глянула на екран, потім пирхнула, закотивши очі.

– Це маються на увазі первісні відьми. Ті, що жили на початку створення світу.

Я згадала, як дівчина вже казала, що раніше відьми були набагато сильнішими.

– А чому так було? – питання було продовженням моїх думок, але здається, дівчина зрозуміла, про що я.

– Ну, дивися, з самого початку відьом створила природа чи сам всесвіт, називай як хочеш, для підтримки рівноваги. Баланс світу порушується по-різному, один із варіантів – природні явища. Землетруси, цунамі, повені, виверження вулканів, урагани, торнадо – все це крім руйнувань несе дуже сильну енергетичну хвилю. І що сильніша природна стихія, то більше енергії вона викидає у наш світ. Ці викиди й мають заглушати відьми, крім усього іншого. Нині над цим працюють мільйони відьом по всьому світу. Вони об'єднують свої сили, щоб згасити та безпечно розподілити енергію. Але погодься, було б дивно, якби під час появи перших людей на планеті, тут вже розважалася пара мільйонів відьом. Наш вид народжувався і населяв планету нарівні зі звичайними людьми, лише у меншій кількості. Але першим відьмам, як би мало їх не було, теж треба було зберігати баланс. Тут ми підходимо до твого питання. Первісні відьми були значно сильніші, бо їм потрібна була сила на все це. Природа створила нас для певного завдання, і наділили силами впоратися із ним. У міру того, як відьом ставало дедалі більше, їхня сила поступово зменшувалася.

– Стривай, – здійняла руку я. – Тобто колись найперша відьма мала стільки ж сили, скільки зараз у всіх відьом на планеті разом узятих?

– Ага, – підняла брови дівчина. – Уявляєш цю силу?

Я похитала головою. Звісно ні. Як взагалі таке можна уявити?

Коли поїздка закінчилась і ми вийшли з маршрутки, то опинилися на моєму рідному автовокзалі. Саме з нього два роки тому я виїхала до столиці. Можливо, якби тоді я послухала маму і лишилася вдома нічого цього не сталося.

Тепер вже я була провідником. Своє містечко я знала, як свої п'ять пальців. Насправді це селище міського типу, але я принципово називаю його містечком, бо коли говорять «село» мають на увазі щось не дуже добре розвинене. У нас же населення понад чотири тисячі, садок, школа, лікарня і навіть птахофабрика. Мені подобалося гуляти центральною вулицею, спостерігаючи за магазинами, красивими будиночками, безліччю квітів і дерев навколо. Особливо у такий теплий березневий день. Я влаштувала дівчині невелику екскурсію, описуючи наше мале місто.

– А то моя колишня школа, – вказала праворуч. Звернувши на потрібну вулицю, я сказал: – Мій будинок вже недалеко.

– До речі тепер зрозуміло, чому маг не зміг вас знайти, – несподівано сказала Лілі, а побачивши моє спантеличене обличчя, вона пояснила: – Закляття відводу очей. Дуже потужне. Я ще не бачила цього заклинання такого радіусу дії. Щойно ми вийшли з маршрутки я вже відчула його. Воно вселяє, що тут я нічого не знайду і змушує розвернутися та йти звідси. І чим ближче ми підходимо до твоєї оселі, тим сильнішим стає це почуття. І це при тому, що ти прокладаєш дорогу, а я маю достатній рівень опору.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше