Смарагдове сяйво

Розділ 2

                                                             У нашому світі існує багато різноманітних істот, але найголовніші з них дракони. Вони поділяються по кольорам, та родам, найголовніший рід білих драконів на чолі яких біло- золотий король дракон. Білим драконам НІЗАЩО НЕ МОЖНА дивитися прямо в очі, якщо ви це зробите неодмінно помрете. — ЕЛЬВАРІУС ФЛЕЙН, ДОСЛІДЖЕННЯ ДРАКОНІВ.

 

 

Після реєстраціі ми всі йдемо на відкрите поле де буде проходити відбір. Цього року сам король драконів буде відбирати варсів для навчання в академії а потім і пов'язання з драконами. Трава поля яскраво зелена та доволі сильно притоптана під ногами драконів які вишикувалися вздовж широкої стежки яка веде туди де стоїть біло-золотий дракон. Раптом за моєю спиною почулися обурені несхвалення якогось конфлікту, це мене зацікавило тому я йду у тому напрямку звідки лунає голосний крик високого та мускулистого хлопця.

— Ти не пройдеш підбір, ти сміття яке треба викинути і якщо цього не роблять інші то це зроблю я! — Він кричать на дівчину яка лежить на землі очевидно тому що її пихнули, у неї коротке біле волосся як і в мене, блідо біла шкіра і рожеві очі очевидно у неї хвороба Альбінізм. — Він дістає меч за своєю спиною і спрямовує його на неї, і ніхто не наважується підійти і допомогти.

— Відійти від неї! Я стаючи між бугаєм і дівчиною захищаючи її.

— А що ти мені зробиш? Я запросто переб'ю вас двох і піду далі.

Він занадто самовпевнений і збільшує свій авторитет зарахунок того що знущатися над слабшими. Вбивати варсів варсам не заборонено тому сьогодні його життя закінчиться. — А ти спробуй.

Він сміється злобним сміхом а потім замахується своїм металевим мечем. — Запросто!

Я дістаю свій прозорий кинджал виготовлений із кристаліту з блискітками, який знаходиться у мене за спиною під плащем ніжно зеленого кольору який закріплений у мене на руках трохи вище ліктів кріпленнями у формі метеликів. Та відбиваю його удар тоді швидко наближуюсь до нього та всажую кинджал йому в бік на його сірій сорочці з'являються червоні плями. Так само швидко виймаю його та встромляю в йому в шию поки він заціпеніло дивиться на власну кров.

— Ти... Починає він та не встигає договорити як падає мертвий.  З мого кинджалу стікає його кров.

— Дякую.. — Говорить дівчина за моєю спиною, у неї трясуться руки а очі ледве не вилітають з орбіт.

— Ніколи не дозволяй знущатися з себе, зрозуміла? Кажу я їй дивлячись прямо в очі.

Вона киває після чого починає потроху приходити в норму. Я протягую їй руку, вона бере її і я допомагаю їй підвестися. 

— Ти.. принцеса... Це перші слова які вона говорить за останні десять хвилин.

— Як ти здогадалась?  Запитую я справді не розуміючи як усі так швидко мене впізнають?

— Тебе видає твоє білосніжне волосся приблизно до колін, очі кольору смарагду та кинджал із кристаліту який видобувають тільки у королівській шахті. Наскільки я знаю він не згорає, не ламається і завдає набагато сильніші удари ніж інша зброя виготовлена із іншого сплаву.

— Хмм.. Твоя перевага не в силі а врозумі використовуй її.

У неї дуже гострий розум вона дуже швидко усе аналізує та збирає до купи. Ми йдемо далі оточені варсами попереду і ззаду нас та по боках драконами.

— Не хочеш дружити?  Якщо добре придивитися то вона доволі красива і, якщо добре подумати то мені потрібні друзі, особливо тоді коли я маю змогу з кимось потоваришувати.

— Ти пропонуєш дружити мені?  Її очі розширюються до величезних розмірів.

— Чому б і ні, я не знаю як потрібно поводитися коли ти дружиш з кимось, батько завжди забороняв мені спілкуватися з іншими дітьми. Тому я хочу спробувати дружити з тобою.

—  Ти взагалі ні з ким не спілкуватись із дітей?

— Спочатку дай відповідь на моє запитання а потім почуєш на своє.

Вона на секунду занурюється у власні думки після чого говорить:

— Я не проти дружити з тобою, ти доволі цікава людина і ти врятувала мені життя за що я тобі дуже вдячна.

— Батько забороняв мені спілкуватись з усіма дітьми які оточували мене але таємно я дружила із декількома.

— Ти пам'ятаєш як звали тих дітей? Запитує вона з цікавістю.

— Це були не просто діти а син генерала Корвіна, двоє принців та дочка служниці на кухні ще тоді коли ми жили не в замку а в великому будинку.

— А ти спілкуєшся із кимось із них зараз? 

Я набираю повітря в легені та продовжую розповідати.

— Дочку служниці звали Семмі ми таємно спілкувались у нас в саду але очевидно нас помітив хтось із вірних слуг батька доклав усе йому і тому Семмі і її сім'ю стратили. Про дружбу із хлопцями батько не знав але щоб захопити трон вбив короля, королеву і принців. Із сином генерала Корвіна ми дружимо довго ніколи нічого один від одного не приховували але рівно рік тому на моє вісімнадцятиріччя він не повідомивши мене вирушив сюди покинув мене не попередивши, він пройшов відбір і зараз має бути на другому курсі і я збираюся набрати йому зад за цю вихідку ти зі мною?

Вона задумалась аналізуючи інформацію і кивнула.

— Звісно, він мав попередити тебе а також я вітаю тебе із дев'ятнадцятиріччям.

— Дякую а.. Е.. Як тебе звати? Як можна було на початку цього не запитати? Лістра зберися. Вона сміється своїм м'яким ніжним голосом.

— Я Ліорель а ти Лістра правильно? 

Отже моє ім'я вона знає.— Так, у тебе дуже красиве ім'я.

— Дякую мені дуже приємно. 

Поки ми говорили хтось із варсів або пройшов відбір або згорів. Ліорель опинилася попереду мене вчерзі. Ім'я короля ніхто окрім драконів не знає, він не хоче пов'язувати себе із людьми адже не знайшов достойного для зв'язку. Попереду нас стоять ще четверо варсів, перший проходить, другий ні черга іде до третього.

— Як правильно тут себе поводити? Запитує Ліорель обертаючись до мене обличчям.

— Підходиш не надто близько і не надто далеко, білим драконам не подобається коли до них підходять занадто близько тримай дистанцію приблизно три із половиною метри занадто далеко не відходь подумають що ти боягузка яка не достойна пов'язатися із драконом та володіти магією. Краще тримай спину рівно тоді і впевненіше виглядатимеш і не отримаєш сколіоз. І найголовніше не дивись йому в очі, якщо не хочеш згоріти. Поклоняєшся і чекаєш, якщо він легенько заричить то це добре а якщо ні то приємно було з тобою познайомитись. А, і ще не тікай вони терпіти не можуть боягузтво. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше