Розділ 1

Вимогу свою дівчина виклала просто сухо та діловито. Начебто прийшла не до психоенергетика, екстрасенса та білого чаклуна, а на оптовий склад з великим і вигідним для постачальника замовленням. Те, що вона сказала, просто приголомшило Олексія Тимофійовича. При першому погляді на неї він ніяк не очікував нічого подібного. Вона здалася йому нервовою та дуже вразливою, незважаючи на імідж ділової жінки. Таке оформлення свого зовнішнього вигляду вільно, або мимоволі набувають усі службовці великих фірм. Він міг би подумати, що йдеться про якісь проблеми з молодим чоловіком або з батьками, ну, в крайньому випадку, з товаришами по службі. Те, чого вона хотіла, було, загалом, природно, але так прямо питання не ставив ще ніхто. Зазвичай шукали якісь обхідні шляхи, або намагалися піднести своє бажання в благороднішій і більш пристойній упаковці.

У неї був ніжний, трохи подовжений овал обличчя, задумливий і трохи розсіяний погляд. Повний і вміле  бойове розфарбування, зроблене, наскільки він розбирався, за допомогою дорогої косметики, було не в силах перетворити її на дівчину з обкладинки, в ній відчувалася індивідуальність, принаймні йому так здалося. Така зухвала і рішуча заява якось не в'язалася з її зовнішністю.

   Хоча, власне, її бажання цілком нормальне, про це мріє більшість дівчаток і їхніх матерів, але чи всім це дійсно треба ось у чому питання. Втім, що людині справді треба – це питання з питань. Звичайно, якщо можливостей чогось досягти, можна сказати ні, це бажання цілком природно. Але не для такої дівчини, втім чому він вирішив, що в ній є щось особливе. Якщо і є, то не  бог знає що, але щось невловимо нестандартне все ж таки присутнє. У всякому разі, ніхто з тих, хто до нього приходить, не ставив питання так відкрито і відверто, не намагаючись нічого пом'якшити. Зазвичай жінки в таких випадках оперують поняттями - "гідний чоловік" або "сильне плече, на яке можна опертися ". Але суть таких термінів не змінюється. Людину без грошей такі жінки ніколи не визнають ні «гідним чоловіком», ні «сильним плечем, на яке можна опертися».

Олексій Тимофійович окинув дівчину поглядом і запитав:

-           Як вас звати?

-           Ліза.

- "Ліза", - повторив він подумки, ім'я як ім'я, але звучить приємно.

- Він трохи помовчав. Та мало не забув необхідно з'ясувати джерело інформації. Останнім часом він давав рекламу на телебачення, і це обходилося недешево, потрібно дізнатися дієвість телереклами.

 - Ви читали мою рекламу, - запитав Олексій Тимофійович, - чи, можливо, бачили по телебаченню?

- Ні, мені розповіла про Вас моя колежанка.

- Яка колежанка? Якщо це, звісно, ​​не секрет.

- Олексій Тимофійович додав останню фразу, знаючи, що багато хто соромиться своїх звернень до психоенергетика, а тим більше білого чаклуна.

- Ні, ніяких секретів, запевнила його Ліза, - мені сказала про Вас Сіма Хрумкина. Можливо, Ви її пам'ятаєте, Ви допомогли їй  влаштуватися в нашу фірму.

- Сіму він пам'ятав. Приходила вона зовсім недавно і проблему вирішила.

- Так, так у фірму, - сказав Олексій Тимофійович, вона ще якось смішно зветься.

- Сімбікор, - підказала Ліза.

- Ось, ось, а що це означає?

- Не знаю, не цікавилася, зараз багато хто вигадує всякі безглузді назви.

- Що ж Сіма Вам таке  розповіла, Ви з нею подруги?

- Ні, просто якось пішли разом пити каву і розговорилися. Знаєте, людина, яка здолала свій комплекс, завжди шукає з ким поділитися своєю перемогою, втім, що стосується Сіми, то перемогла свій комплекс вона явно не до кінця.

- І що вона Вам розповіла, якщо це знову не секрет, звичайно.

– Вона не робила з цього секрету. Сказала, що Ви допомогли їй влаштуватися на роботу, подолати негатив. Ліза іронічно посміхнулася та продовжувала.

- Спочатку вона подумки переписала своє минуле. І зробила його успішним, потім прийшла до нашої   шарашки,  попередньо запевнивши себе у своїй красі та успішності, і її взяли в рекламний відділ. Тепер вона там працює і дуже задоволена. На мою думку, досі не може отямитися від щастя, яке їй привалило.

- Ось бачите, сказав Олексій Тимофійович, мимоволі образившись на її іронічний тон, адже вона півроку була без роботи. А до того стояла на ринку реалізатором, і це після економічного факультету. А зараз все-таки влаштувалася, і, судячи з ваших слів, непогано.

 - Ну, це якраз недивно недбало помітила Ліза.

-  Як це  не дивно, адже вона раніше не могла влаштуватися.

- У нас навесні у рекламний відділ завжди робить  великий набір і беруть практично всіх, тож можна було так не хвилюватися.

Олексій Тимофійович підвівся і пройшовся кімнатою. Ця дівчина починала його дратувати. Він сказав:

- Ну, якщо ви вважаєте, що моя консультація виявилася для Сіми марною, то навіщо Ви до мене прийшли?

- Зовсім не марною відповіла Ліза, - не помітивши або вдавши, що не помітила його роздратування. По-перше, Сіма обійшла вісімнадцять фірм, перед цим у всі зателефонувавши , і домовившись, про зустріч. Тобто вона вислухала сімнадцять відмов, причому деякі в м'яко кажучи нетактовній формі. І це не завадило їй піти у вісімнадцяту фірму, а саме у Сімбікор, причому її взяли не на випробувальний термін, як решту всіх претенденток, а відразу до штату.