Розділ 75. Повернення

Кабінет доктора  Темура  Квірквелії був напівтемним. Пахло деревом, старими книжками та м’ятою. М’яке освітлення створювало відчуття безпеки, але сьогодні — цього було замало. Амиран сидів на краю кушетки, напружено стискаючи пальці. Його руки тремтіли, а серце билося десь у горлі.

— Сьогодні я поведу тебе глибше, ніж будь-коли, — спокійно мовив доктор. — Там буде боляче, але ти маєш пройти через це. Якщо пам’ять десь живе — ми знайдемо її.

Амиран заплющив очі, повільно лягаючи на кушетку. Темур вимкнув усі звуки — лише тихо тикала лампа годинника. Потім почав монотонно говорити, вводячи пацієнта в гіпнотичний стан:

— Уяви… темне небо… Під ногами — трава, вона мокра від дощу… Ти йдеш стежкою… попереду — двері… Ти відкриваєш їх…

І раптом… удар.

💥 Метал. Пожежа. Крик. Літак падає.

Амиран зойкнув, тіло сіпнулося, але він не вирвався з трансу.

— Дихай. Ти в безпеці. Ти лише бачиш. Дивись далі… — вів його доктор.

Кадри — мов блискавки.

👉 Він сидить у літаку. Усміхається. 
👉 Він торкається екрана.
👉 У його очах — вогонь.

— Софі… — ледь чутно прошепотів він.

Далі все розривається. Вогонь. Гірські кручі. Біль у грудях. Морок. Мороз.

І — знову світло.

👉 Дівчина з довгим волоссям.
👉 Її великі очі.Їх знайомство.Їх танець 
👉 Як вона сміється, як плаче.
👉 Її руки в його волоссі.
👉 Її тіло — у нього в обіймах тієї єдиної ночі.

— Я… я пам’ятаю… — прошепотів він. — Я пам’ятаю її запах. Її усмішку. Її сльози. Я… Я кохаю її…

Амиран здригнувся. Його руки знову затремтіли. З очей — покотилися сльози.

— Що ще ти бачиш? — тихо запитав Темур.

— Її… Вона втекла після тієї ночі... І я… я… Я летів до неї. Я мав приїхати. Я мав сказати, що ми будемо разом. Навіки.Я мав відібрати її у Левана.

Він згадав Мегрелі.Його бізнес -партнера.

Амиран різко відкрив очі.

Він сів, немов вирваний з виру хвиль. Подих уривчастий. Волосся прилипло до чола. Уся футболка була мокрою.

— Ти згадав? — Доктор присів поруч.

Амиран кивнув.

— Її звати Софі… Я згадав… Я — Амиран Гусейнов. І я мушу її знайти. Негайно. До біса все інше.

Його груди палали. В серці — гнів, любов і рішучість. Пам’ять повернулася. Разом із нею — мета.