Глава 27

Лише на п'ятий день тренувань крила зміцніли настільки, щоб Сетар дозволив Сніжані облетіти академію і сам летів поруч, підтримуючи та страхуючи. Однак навіть за такого розкладу це була нехай маленька, але перемога. І хоча після чергового тренування із Себом у дівчини боліло все тіло, але в цей момент, летячи на власних крилах, вона була майже щаслива.

Наставник зустрів її з розкритими обіймами. Бачити його настільки вдоволеним було незвично, а от задоволена фізіономія Тівера просто тішила око. Навіть гордість узяла за себе, що не минуло й тижня, а вона вже змогла піднятися в небо, нехай із застереженнями та ретельною підтримкою дракона.

— Ти сьогодні заслужила винагороду, — лускатий перекинув на груди одну з косиць і розв'язав вплетену в неї тонку нитку бусин, що дуже нагадували дрібні перли. Блідо-фіолетові, вони мерехтіли перламутром і трохи переливались.

— Яка краса, — щиро захопилася Сніжана, — але не треба...

— Треба, — заперечив дракон і вплів намистини в її волосся. — У них частина моєї магії, це допоможе тобі з польотами. Але, зрозуміло, сподіватися ти маєш лише на власні сили, а це так, для страхування…

Тоді Сніжа ще не знала, що це «страхування» їй дуже і дуже знадобиться, причому найближчим часом...

Це був останній день, який Сніжана мала провести в компанії сьомого Неверваля. Напередодні ввечері вона сиділа на підвіконні, ліниво погладжуючи горностая, і дивилася у вікно на нічне небо. Залишився один день, останній... Значить, попереду поцілунок. І як усе це буде? Хто з них зробить перший крок? Чи зможе вона проявити ініціативу? І коли краще цим зайнятися? Перед спільним польотом? Або після, коли вони прощатимуться?

— Хазяйко, ти чого така похмура? — подав голос фамільяр.

— Та так, думаю про завтрашній день, — Сніжка вирішила не уточнювати, що саме її турбує.

— А-а-а, про поцілунки мрієш? — з розумінням відгукнулося звірятко.

Оце так дрібний проноза!

— Про них... — неохоче відповіла вона.

— Якщо занадто хвилюєшся, тоді не про поцілунки думай, а про свою мітку. Думки про прокляття миттю проженуть усю твою невпевненість, точно тобі кажу.

Тут він має рацію. Хвилювання зникло миттєво, натомість накотила чергова хвиля страху. І скільки їй залишилося? Чи зможе Сетар допомогти послабити симптоми? І чи виявиться він її істинним? Саме з такими думками дівчина лягла спати, з ними ж і прокинулася, почуваючи себе на диво бадьорою. Так, їй потрібен цей поцілунок, щоб вижити, тож геть хибне кокетство, тим паче сьомий Неверваль викликає у неї найпозитивніші емоції. Майже як братик або нерозлучний друг.

Після виснажливого, але досить продуктивного тренування із Себастьяном, під час якого їй вдалося створити кілька досить міцних щитів і ухилитися від пари десятків атак (а ще цілих три рази відхилитися від всюдисущого крижаного батога), Сніжана готова була проковтнути не тільки свою вечерю, а й порцію наставника. Вирішивши не церемонитися, пішла за добавкою. Не час рахувати калорії, їй ще весь вечір у небі літати. Так що Сетара вона зустріла повною сил і готовою до великих звершень. Вже сьогодні її крила повинні нарешті повністю набути матеріальних обрисів, вона все для цього зробить!

— У тебе бойовий настрій, — зауважив дракон.

— Так, я хочу вичавити з цього вечора максимум, — дівчина напружилася, відштовхнулася від даху і знялася в повітря, відчуваючи неймовірний приплив енергії. Невже це допомагають намистинки-перлини сьомого братика, вплетені у волосся?

Вона летіла не так, як раніше, впевненіше, рівніше. Вперше Сніжа відчувала та чула більше, ніж зазвичай. Здається, їй передалася частина драконячих органів чуття. На шкірі проступили лусочки, нігті загострилися і стали схожі на кігтики. Та невже?! Так он як почувається Сетар у половинній формі. Приголомшливі відчуття!

— Ти це зробила, змогла зрезонувати з моєю силою і пустити накопичену в намистинах енергію в потрібне русло, — усмішка лускатого була задоволеною і трохи бешкетливою. — Навіть не знаю: чи то я такий гарний вчитель, чи то ти дуже талановита учениця, але радий, що саме мені вдалося відкрити тобі ці нові відчуття. Політаємо?

Вони, взявшись за руки, спочатку облетіли академію, а потім попрямували у бік лісу. Незабаром Сніжа летіла вже сама, і вони довго ширяли по околицях, граючись у повітряні салочки та милуючись панорамою Сніжних земель з висоти драконячого польоту. А потім Невервалю раптом надійшов аварійний сигнал. Вони досить далеко відлетіли від академії і саме думали про повернення, коли лускатий раптом змінився в обличчі та повідомив тривожні новини.

— Повертайся в замок, наставник тебе зустріне, а мені треба перевірити, що трапилося, — скомандував Сетар і відкрив аварійний портал, щоб відправити Сніжку до академії.

Вона сперечатися не стала і слухняно влетіла в поблискуючу біло-фіолетову вирву, але в цей момент в сяйво порталу потрапив енергетичний потік, який виник буквально з нізвідки. Сніжана не встигла зрозуміти, що сталося, а дракон уже кинувся слідом і ледве встиг влетіти у вирву, перш ніж та закрилася. Їх обох закрутило-завертіло... Міцно обнявшись, вони сяк-так витримали буяння енергетичного потоку, після чого їх викинуло у невідомому місці.

КІНЕЦЬ ПЕРШОЇ КНИГИ