Глава 15

Сніжана затиснула рота руками і з нещасним виглядом дивилася на наставника, сподіваючись, що просто погано його почула.

— П-печатка смерті? — пискнула вона.

— Співчуваю… — у погляді лиса дійсно з'явилося співчуття. — Я намагався прийти за тобою якнайскоріше, але швайтів темний все ж таки встиг тебе проклясти…

— І… скільки мені лишилося? — глитнувши, спитала Сніжа.

— Ти маєш зняти печатку якнайшвидше, інакше помреш… — безрадісно повідомив Хранитель. — І, як сказав той темний, сніжні дракони не зможуть продовжити свій рід.

У душі Сніжки спалахнула надія:

— Тобто цю погань все-таки можна якось з мене прибрати?

— Вибач, я не зовсім правильно висловився, — перевертень трохи скуйовдив волосся. — Ти маєш спробувати її зняти, а чи вдасться тобі… Коли справа стосується Темряви, складно давати певні прогнози. Як бачиш, мій рід досі проклятий Темрявою, і я, швидше за все, передам це прокляття нащадкам… Але печатка смерті — зовсім інша справа, з нею довго не живуть.

Усього одна фраза — і Сніжана повністю розбита. Вона хотіла побачити печатку знову, але було страшно. Сніжа б і язик свій виплюнула, якби це могло якось допомогти. А вона так сподівалася, що в неї є шанс налагодити життя, опанувати магію, як героїні фентезі книг, і, можливо, навіть вийти заміж за якусь чудову людину (тобто крилатого ящера)…

— Себе, тоді навіщо весь цей відбір наречених, якщо я все одно приречена? — це єдине, про що Сніжка зараз думала.

— Тому що в цьому відборі є твій шанс на порятунок, — запалив крихітну надію «братик».

— Що мені потрібно робити? — вона стрімко підійшла до чорно-бурого. — Я на все готова!

— Впевнена? — підняв брову той.

— Абсолютно! — запевнила дівчина.

— Може…

— Якщо знову заведеш свою шарманку, що розповіси тільки після балу, я тебе вкушу, так і знай! — пригрозила вона, хоча для нього подібна загроза була смішною.

Лис і справді посміхнувся, потім якийсь час жував губи, напружено розмірковуючи.

— Гаразд, більше не бачу причин тримати тебе в невідомості... — нарешті зітхнув він. — Я хотів, щоб усе сталося природним шляхом, а не за потребою, але якщо вже ти про все дізналася…

— Говори ж бо, не муч! — попросила Сніжа.

— Спробувати зняти печатку смерті можна тим самим способом, яким ти її отримала, тобто через поцілунок. І, можливо, тобі доведеться перецілувати всіх сімох сніжних драконів, — Себастьян говорив цілком серйозним тоном, який виключав спробу посміятися над підопічною. — Причому цілувати не в щічку, а по-дорослому, щоб ваші язики торкалися. Тому сьогодні тобі потрібно вибирати з розумом, коли вирішуватимеш, з ким саме проведеш перший тиждень.

— Чому всіх сімох? — тремтячим голосом запитала Сніжана, в пам'яті якої досі жив той страшний поцілунок з чорним туманним незнайомцем. Тепер зрозуміло, чому язик після нього просто палав: її ж фактично затаврували! — А чи не можна когось одного?

— Якщо перший, кого ти поцілуєш, виявиться твоїм істинним, то все може бути, але гарантій дати не можу, — розвів руками Себ. — Темна матерія надто непередбачувана річ, від неї можна чекати будь-яких сюрпризів…

— Невже й правда всіх сімох... — пробурмотіла Сніжа, у якої від думки, що доведеться лобизатися з ректором, мурашки по шкірі пішли. Вже з ким вона ні за які пряники не хотіла би зближуватися, так із цією брилою льоду в лускатій подобі.

Себастьян пройшовся кімнатою і вкотре за час розмови визирнув у вікно.

— Можливо, що так, — підтвердив він. — Хоча навіть це не дає остаточної впевненості, що все вийде: Темрява надто потужна штука, тому її в Сніжних землях бояться, а отже зневажають усіх, кого вона хоч якось торкнулася… — завершив лис із гіркотою.

Так, він це відчув на власній чорно-бурій шкурі.

— А…

— Все, я і без того сказав більше ніж достатньо, — обірвав наставник. — Продовжимо після балу, на який тобі в жодному разі не можна спізнюватися. Це не казка про Попелюшку, популярна на Землі, тут запізненням ти виявиш зневагу до володаря Сніжних земель, а сваритися з ним я не раджу нікому й ніколи.

Тон, яким Себ говорив про найстаршого з братів Неверваль, висловлював не просто повагу, яка чулася в його голосі при згадці ректора, а якийсь особливий трепет. Загалом, сумнівів не було: із цим сніжним драконом справді жартувати не варто.

 Сніжані так хотілося дізнатися, хто саме її прокляв (і що за рахунки у нього зі сніжними драконами, якщо вже пішов на таку підлість), але доведеться чекати закінчення балу. Ще ніколи їй не хотілося, щоб свято, на яке тільки треба було піти, швидше закінчилося. Втім, треба насолоджуватися тим, що відбувається прямо зараз (раптом це буде перший і останній бал у її житті) і, звичайно ж, докласти всіх зусиль, щоб зняти з себе цю гадську мітку!

— Володар настільки небезпечний, що мені потрібно хвилюватися? — насамперед уточнила вона.

— Його сяйність Юнар Неверваль не дарма керує так довго за таких несприятливих ​​для роду сніжних драконів обставин. Саме його залізний авторитет все ще утримує Сніжні землі від розколу, — пояснив перевертень, — але є й ті, хто розхитує ситуацію в країні, наголошуючи на відсутності у правлячого роду спадкоємців та наступників. Драконів залишилося замало, їхній вплив із кожним роком слабшає… Саме ти їхній шанс зберегти існуючий порядок та уникнути чвар, які незмінно почнуться при розподілі влади.