Частина 26 Тривожні будні

- Іноді доводиться пливти за течією. Коли рішення ухвалюють за тебе. Тільки зоднієї  простої причини, тому що предмет рішення не належить до твоєї компетенції.
Жанна підштовхнула ковдру під спину Вогнемирі. У лазареті було тихо і безлюдно. Криваві мозолі на руках студентів оброблені, втому від фізичної роботи знято фізіотерапевтичними процедурами. Роботи вистачало всім. І магам землі, і фахівцям у водній сфері, і хлопцям, які за допомогою одвічної зброї виробництва – лопати, доводили до ідеальності рів. Іноді вовтузячись в рові, нагадували Жанні бобрів. Вся справа в тому, що канави, які прокладали за спеціально розрахованими маршрутами, мали наповнювати рів, осушуючи болото. Але при цьому не мала постраждати екосистема. А значить все те, що стікає у вже вириту частину, вивірялося і інспектувалося приставленими для цього фахівцями. Вони періодично голосно лаялися, і Жанна думала, що їхні суперечки дуже схожі на обговорення знавців у клубі веселих та кмітливих.
Декілька колод перегороджували частину рову, куди стікала вода, в наступній частині працювали люди. Зміцнюючи основу замку, щоб не підтопило, роблячи його непроникним не тільки для води, а й для зубів, якщо такі з'являться у рові. По суті, поки незрозуміло було кого туди все ж таки поселять. Гарячі дебати з приводу вибору велися між фахівцями, екологами, виявилося, що подібна спеціальність присутня і в цьому світі, хоч вона й досить рідкісна. Одного такого навіть відрядили із королівського замку. Він був відповідальний за гармонізацію великого королівського парку. Це означало, що якщо королівську високість кусав комар, то винен був еколог, який не відстежив появу кровососного на довіреній території. Жанна сподівалася, що за прошляпленого комара з цих фахівців не зносять голови. А то мало що. Королівська кров як-не-як.
Виявилося, що колоди у рові утримуються магією. Біля перемички постійно чергував хтось із фахівців. Філігранія повільно відновлювалася. Її тільки сьогодні відпустили з палати, і одразу сусідню зайняла Вогнемира. Дракон приніс дівчину незважаючи на те, що та упиралася, не хотіла йти, при цьому падаючи від втоми. Тоді він звалив її на плече і в сутінках приніс до Широна.
- Вона випалить свій дар, якщо її не зупинити!
- Ти не розумієш, - якщо не я – то хто?
- Заспокойся, відпочинь трохи, прийди до тями, а то твій трудоголізм зведе не тільки тебе в могилу - буркнув Зорян і покинув палату.
По дорозі до себе він перехопив Жанну, і оскільки вона неодноразово цікавилася тим, що їсть і п'є Огнеміра, повідомив про непомірні навантаження на жіночий організм.
- Якби моя воля - заборонив би їй підходити до воріт. Навіщо вкладати стільки сил у візерунки? Пихнув, зачистив і далі. А в неї розпис, не приховую, гарний, але навіщо?
Щось у цьому розписі покоробило, але Жанна вирішила залишити це питання на потім, вирушивши до дівчини, що лежала у палаті. Широн залишив її до ранку напхавши зміцнюючими і відновлюючими зіллями. Фаїна помчала на кухню, випросити особливо поживні страви.
Жанні ж дісталася роль психолога.Чи все ж психотерапевта?
Саме фразою про ухвалення рішення, вона пояснювала дівчині вчинок Зоряна.

- З боку видніше, особливо коли він твій напарник, і вже досить добре дізнався про твої можливості та межі.
- Немає в нього ні меж, ні рамок, - ображено сопіла дівчина, - перевертні такі коментарі відпускали, з приводу моєї дупи у нього на плечі!
- Ой, заради бога, Огнєміра, ти просто як із середньовіччя. Ти такий темп взяла, що твої перевертні зраділи, коли тебе забрали. Швидше за все, вони зжерли все, що було на кухні і порозповзались по своїх кімнатах, сподіваючись, що тебе не випустять завтра раніше, ніж в десять. Заїздила ти їх за тиждень!
Дівчина порозовіла, мабуть, тільки тепер їй дійшло, чому її спроваджували ближче до шостої вечора, натякаючи на десятигодинний робочий день.
Фаїна, що повернулася, приєдналася до роз'яснювально повчальної бесіди. Поки Огнеміра заштовхувала в себе смакоти з підносу, попередньо запропонувавши жінкам розділити трапезу, вона розповідала смішні історії про тих, хто худне, перешаровуючи їх анекдотами.
"Докторе, ви перерахували мені 20 корисних продуктів для схуднення. Я їм їх ВСІ, щодня, але не худну. Може, мені дозування збільшити?"
Вогнеміра пирхнула, - не правильний анекдот, і взагалі - худнути шкідливо!
- Яка прогресивна молодь пішла, - сказала Фаїна.
Пережувавши щось супер калорійне і випромінюче неземні запахи, відповіла – потрібно просто бути ближче до старих і товстих, і тоді почуватимешся молодим та струнким.

Жанна, яка саме в цей момент думала, а чи не прийняти запрошення Вогнемири, бо на підносі всього стільки, що їй однієї не подужати, поперхнулася слиною і округлими очима поцікавилася, — це хто в нас товстий і старий?
- Я нікого конкретно не мала на увазі, - Вогнемира посміхнулася і запобігливо сунула тацю під ніс юристки.
- Ні вже, - Жанна після сказаного відчула в собі протест, який після зародження майже з стовідсотковою гарантією міг вилитись в торнадо. Протест вимагав дізнатися, що про це думає експерт. І ним був не Широн, а ректор, який особливо завзято заспокоював її третього дня.
- Жодних нервів на вас не напасешся, - підвела риску відьма і побажавши на добраніч бадьоро рвонула до свого некроманта.
По суті те, що послужило розладом почуттів того дня, з одного боку, було вдалим завершенням пошуків. Зниклого фамільяра та місця, де сходилися нитки доль кількох істот.
Назвати бабусю Гримза – людиною після побаченого в таємничій лабораторії язик не повертався. Жах, помножений на хворий розум. Захист знімали понад дві години. Бігали, консультувалися до бібліотеки, до Савелія, і навіть замкових елементалей залучили. Саме вони визволили застряглого усередині Добі. Пробилися до нього тоді, коли частина захисту впала.
Виглядав фамільяр погано. Тремтів, був сірим і ніби зморщився.
- Добі, дитинко, - притиснула його до себе Жанна, удостоївшись нечитабельного погляду пані в комбінезоні.
— Ти стільки не вип'єш, — пошепки сказав фамільяр.
Саме тоді й треба було зупинитись. Не лізти разом з усіма до цього підземелля. Досі побачене гнало до рота гірку слину і стискало спазмами шлунок.