Частина 3 Знайомство

Граціоз

На вечері був присутній п'ятий член викладацького складу – незрівнянна Мірмінда. І вона ж його й готувала. Тому що більше нема кому. Убогість забезпечення змушувала викладачів крутитися, як тільки фантазія дозволяла. Ось фантазія і підказала для різноманітності меню, використовувати дари фауни та флори навколишніх територій.
Щоправда території були дикі, бідні чи згубні. Але Мірмінда примудрялася наловити на болоті, яке підходило впритул до тилу Академії жаб, і зварити з них досить солідний суп.
А незрівнянною вона здалася Граціозу з тієї причини, що мала досить округлі форми, була маленькою, кулястою і надміру радісною.
Ректор згадав інформацію про викладачів, а саме, що її стихія не розкрилася, як треба і замість феї вийшло те, що вийшло. Домовиця, але дещо дефектна.
- Прямо не Академія, а пансіонат для інвалідів, - думав Граціоз, із задоволенням смакуючи курячий суп, як він подумав через незнання. Коржики замість хліба виглядали досить сірими і в них, на його думку, було забагато насіння, але мабуть, вирішив він, це для того, щоб підвищити поживну цінність вечері.
- А хто доглядає курочок? — спитав він, сьорбаючи ароматний трав'яний чай, уприкуску з льодяником із паленого цукру. Темна кулька на дерев'яній паличці. Смачно, чорт забирай, хоч і трохи гіркувато.
- М? - підняв брову Гримз, який, здавалося, випив суп, що йому належав, одним ковтком, і тепер з тугою в очах поглядав на вхідні двері в їдальню.
- Дивне м'ясо було в супі, - пояснив своє питання некромант.

Присутні переглянулися, а Мірмінда радісно повідомила, що воно всього кілька годин тому радісно квакало, а не кукарікало. «Але ж це не проблема, пане ректоре?»
Некромант здивувався. Звичайно, не так що б сильно, швидше він прокрутив у пам'яті смакові спогади і вирішив, що з жаб суп анітрохи не гірший за курячий.
- І багато їх там? - запитав, щоб не затягувати паузу.
– На жаль лише на одну вечерю на тиждень, – здала розмір популяції викладач домоводства.
– Болото маленьке? - він не встиг дійти до вивчення околиць, були справи важливіші, і зараз намагався максимально використовувати знання персоналу.
- Та чого маленьке, - сплеснула жінка руками, - величезне болото, і жаб у ньому мабуть-невидимо. Мені на нашу частину їх заманювати доводиться.
– На нашу частину? - виділив головне некромант.
Вона невдоволено порозовіла. Підняла руку і потрясла браслетами, одягненими на зап'ястя. Один із них привернув увагу некроманта, відгукнувшись свербінням у ректорському персні. Саме цей перстень, одягнений на палець у Міністерстві після призначення, змусив прибути на місце служби за короткий проміжок часу. Ні попрощався до ладу, ні зібрався.
— Ось далі, ніж за дозволений периметр не можна. Без ректора.
Отримана інформація від щирої Мірмінди, неприємно кольнула усвідомленням, що викладацький склад тут не весь добровільно перебуває. Декого ось примусово тримають. Задумливо прокрутив перстень на пальці, подивився на зажурену домовицю і спитав, - а холодильний артефакт є?
- Погріб чи що? - відповіла вона, - у нас там скриня з охолоджуючими властивостями. А більше нам і не потрібно, зберігати однаково нічого.
Некромант недобро примружився, - а м'ясо, рибу, молоко та молочні продукти?
Мірмінда знизала плечима, - портал не працює, а якщо більше доби везти продукти в нашу далечінь, то за доставку таких грошей просять, у два кінці, на хвилинку, що вони золотими стають.
- Мені сказали, що портал не працює тимчасово, і що його відремонтують.
- Не виріс ще чинильник, - хмикнула Філігранія, - у цьому місці існує настільки нестабільний природний фон, що портали не працюють так, як треба.
- Загалом не працюють? - якщо Граціоз і міг засмутитися, то лише відсутностью порталу. Щоразу мотатися за необхідним до найближчого міста, яке знаходилося на пристойній відстані, і, якщо бібліотекарка не збрехала, то він і сам діставався майже доби на механометрі. І не лише через відстань, а й через стан дороги. Загалом нею швидко не поїдеш.
- Тоді чому Академію не перенесли із цього місця? – сам себе запитав некромант. Але відповіла Філігранія.
- Природний магічний фон унікальний, він пробуджує навіть найнезначніші прояви магії у людей та мулатів, посилює малі здібності та стабілізує ті, які збираються замкнути через спонтанність та некерованість. Ця Академія - найдавніша на планеті,  хоч і покинута, це так.
Некромант постарався пригадати історію розвитку магії на планеті Райгул.

– В історичних хроніках йшлося про Першу Академію, – навіщось вирішив уточнити інформацію у співрозмовниці.
- Так перейменували, коли з'явилися нові, зібралися і вирішили, що Другу, яку збудували в Королівських горах вважати Першою, а нашу згодом відсували і відсували. І щоб не міняти постійно назви, привласнили «почесну» – О-Крайчик.
- Я завжди думав, що це окраєць, - меланхолійно зауважив новоявлений ректор, - найсмачніше в короваї.
- Мабуть, не всі вважають це найсмачнішим, - усміхнулася старенька.
Вахар кашлянув: «Граціоз, все ж таки ті, хто перейменовував, не змогли обійти вимоги інших, і історичну справедливість перебільшено, але дотрималися. Нуль – Крайчик».
- Нуль - це початок відліку, - некромант поставив порожню чашку на стіл, - початок і кінець. Наважусь зауважити, що ніколи б навіть не подумав, що саме тут зародилася наша історія.
Широн засміявся: «А ви за вдачею оптиміст, пане ректоре? Не властива риса для некромантів, як на мене».
- Та у нас тут усе невластиве зібралося, як би я зміг обійти відбір у це чудове місце, не володій відмінною рисою від усіх інших претендентів?
- Ага, - Гримз чи то рикнув, чи то хрюкнув, - якщо вони були, штрафнички.
- Дякую за вечерю, і розмову, - кивнув усім присутнім некромант, - у мене залишилася ще одна не закінчена справа, і тому дозвольте відкланятися до ранку.
– А ви свої кімнати бачили? - запитала Мірмінда.
– Ні, а що з ними не так? – Граціоз зупинився у дверях, обійнявши книгу, яку залишив біля входу, коли прибув на вечерю.