20

Я вилетіла з тиру настільки швидко, ніби за мною гналася ціла зграя розлючених собак.

Серце калатало десь у горлі, а думки хаотично носилися в голові, не даючи нормально зосередитися. Господи, ну яка ж я ідіотка!

Різко звернула за ріг коридору й притиснула долоні до палаючих щік.

Що я взагалі щойно зробила?! Поки цей нестерпний чоловік діяв мені на нерви своїми провокаціями, я примудрилася власноруч поховати власне прикриття. Молодець, Єво, дуже геніально і дуже професійно з твого боку!

Я нервово провела рукою по волоссю й почала ходити туди-сюди коридором. Дві хвилини тому я зображала людину, яка вперше бачить пістолет: навмисне промазувала і тримала його неправильно, роблячи вигляд повної дилетантки, а потім раптом взяла і знесла п'ять мішеней поспіль.

Причому не просто влучила, а практично ідеально відпрацювала серію. Та навіть сліпий зрозумів би, що тут щось не сходиться! Я зі стогоном прикрила очі. Ні, звичайно, можна спробувати розповісти йому якусь казочку про прихований талант... Або про те, що його геніальні пояснення раптом перетворили мене на професійну стрільчиню буквально за тридцять секунд.

Але Адріан, на жаль, не був дурнем, саме це і створювало найбільшу проблему. Він був надто уважним, спостережливим і дотошним. Він дуже добре помічав різні деталі.

Я досі пам'ятала його погляд того вечора в коридорі — він же тоді буквально розбирав мене на частини одними лише очиськами! Якщо хтось і міг скласти докупи всі дивності в моїй поведінці, то це був саме він. А мені цього зараз потрібно було уникнути будь-якою ціною.

Я важко видихнула. Ні, треба негайно йти і виправляти цю кінчену ситуацію, поки він не почав сам ставити зайві питання. Краще вже я повернуся і сама щось вигадаю.

О, все-таки зізнаюся, що прикидалася, але скажу, що просто соромилася. Скажу, що колись стріляла в тирі з друзями. Та будь-що буде кращим, ніж залишити все як є! Принаймні тоді моя брехня виглядатиме більш правдоподібною.

Я рішуче кивнула сама собі. Так. Саме так і зроблю. Потрібно повернутися прямо зараз, поки він ще там, і поки ситуація остаточно не вийшла з-під контролю.

Швидко розвернувшись, я рушила назад коридором. Думки настільки поглинули мене, що я майже не дивилася по сторонах. У голові вже гарячково народжувалася одна легенда дурніша за іншу. Я навіть почала подумки перебирати варіанти, які з них звучатимуть найменш безглуздо для людини на кшталт Адріана.

Саме тому момент зіткнення став для мене цілковитою несподіванкою — я на всьому ходу врізалася в когось за поворотом так сильно, що ледь не втратила рівновагу.

— Ой!

Від несподіванки я судомно відступила на крок назад і нарешті підняла голову, і лише тоді до мене дійшло, що я щойно буквально влетіла в когось посеред коридору.