Глава 1. Віта. Співбесіда заради... чого?

Співбесіда була призначена на десяту ранку. Стояла сильна спека, і  коли я вийшла з розжареної на сонці маршрутки, то зітхнула з полегшенням. А коли опинилась у офісному приміщенні, де тихо гуділи кондиціонери, то відчула прямо-таки насолоду. 

 Хоча я збиралася влаштуватися служницею, господар будинку чомусь призначив співбесіду не вдома, а на своєму робочому місці. Мабуть, такий великий бос, що йому не можна відлучатися з офісу. А може, просто не хотів пускати  сторонніх людей до себе додому? В будь-якому випадку це була зовсім не моя справа, для мене було важливим вдало пройти цю співбесіду і отримати місце. 

Я увійшла в приймальню, де за столом сиділа секретарка, яка з нудьгуючим виглядом дивилася в екран комп’ютера, а на стільцях під стіною сиділи кілька дівчат, одягнених так, немов вони прийшли не шукати місце служниці, а проходити кастинг в модельному агентстві. 

— Добрий день, — привіталася я до секретарки. — Мене звуть Віта Ковальчук, я на співбесіду до Кирила Олександровича.

 — Добрий день, — вона поглянула в компʼютер, а потім подивилась на мене і сказала: — Так, ви є в списку. Проходьте зараз. 

— А чому зараз? — одна з дівчат, які сиділи в приймальні, одразу зіскочила зі стільця і надула і без того явно надуті штучно губи. — Хіба тут не черга?!

— Ті двері, — дівчина усміхнулась мені і показала на двері за собою, проігнорувавши ту іншу кандидатку з губами.

 — Дякую, — сказала я, підійшла до дверей і постукала. 

— Заходьте, — почула я приємний чоловічий голос. 

Я відчинила двері і увійшла до кабінету. Він виглядав дуже стильно. Я раніше не бувала в таких кабінетах, хіба що в кіно бачила. І таких чоловіків, як мій потенційний роботодавець, теж раніше не бачила зблизька. 

Він був високий і широкоплечий, було видно, займався якимось спортом, а не тільки сидів в офісі. А його погляд карих очей(чи такі там ахаха) піду гляну так такі)), здається, пронизував мене наскрізь. 

— Ну нарешті хоч одну запустили, а то я думав сьогодні знов нуль буде, — він почав гортати папірці на своєму столі. — Імʼя?

 — Віта Ковальчук, — сказала я, відчуваючи себе як школярка на екзамені. 

— Прибери тут, — він окинув поглядом кабінет. — Це буде твій екзамен. 

— Добре, — кивнула я.

— Все, що тобі потрібно, є у вбиральні там, — він вказав рукою на одні з дверей. — А я поки що попрацюю. Коли завершиш — скажи. 

Я кивнула і пройшла у вбиральню, побачила там щітку для підмітання, швабру, відро та все інше для прибирання. Втім, мені сподобалося завдання, бо я очікувала, що Кирило Олександрович почне допитуватися про мій досвід, де я раніше працювала, і дізнавшись, що в мене немає досвіду, не захоче навіть слухати мене. Але, на щастя, про це мова не зайшла. 

А прибирати я вмію…

Я почала наводити порядок, а власник кабінету заглибився в роботу, не звертаючи на мене уваги. 

Коли я замітала під шафою, то несподівано побачила купюру в сто доларів. 

Я підняла її і підійшла до Кирила Олександровича:

— Тут під шафою були гроші, мабуть, випали у вас з кишені, — я простягнула йому купюру. 

Він подивився на мене з цікавістю і взяв купюру.

Потім озирнувся навколо, встав зі столу, нічого не кажучи. Підійшов до однієї з шаф і провів пальцем по її верху. Коли подивився на палець, то побачив, що пилу там не було. Мені довелось ставати на стілець, щоб дістати туди, а він так просто дотягнувся… Височенний. 

— Ти пройшла, — врешті-решт сказав він і поглянув на мене: — Але це робота з проживанням, тебе таке точно влаштовує? Виглядаєш зовсім молодою, в універі що, не вчишся?

— Я закінчила коледж, а в універ хочу вступити, коли трохи попрацюю і зароблю грошей, — сказала я. — Робота з проживанням мене цілком влаштовує. 

— Добре, — він кивнув. — Тоді йди до моєї секретарки Катерини, яку ти вже бачила в приймальні. Скажи, щоб оформила тобі контракт і принесла мені. Ти ознайомилась з зарплатнею, влаштовує? 

— Так, цілком, — кивнула я. — Зарплата, яку обіцяли в оголошенні, була дійсно цілком пристойною, але ж я вирішила влаштуватися сюди зовсім не заради неї… Моєю метою була помста, і я була щаслива, що тепер зможу втілити свій задум у життя…