Розділ 41.

— Ви впевнені? - спитав я у лорда Горвета, сидячи на терасі і переглядаючи його звіт.

— Граф де Лівон, я скористався... хм... додатковим часом внаслідок Вашої хвороби, щоб дізнатися всю інформацію з різних джерел. Тому я можу зараз впевнено відповісти на Ваше запитання.

Лорд Горвет – один із знайомих мого батька. Зараз я мало кому міг довіряти, але нещодавно я згадав про нього та про його вірну дружбу з моїми батьками. І як я і припускав, мій батько завжди оточував себе лише гідними та відданими друзями. Хоч я раніше ніколи не спілкувався з лордом Хексом Горветом, він дуже дружелюбно відповів на моє запрошення і досить щиро  запропонував свою допомогу.

Зараз чоловік сидів навпроти мене і з трохи примруженими очима, стежив, мабуть, за моєю реакцією. Його зовсім не бентежив та не лякав мій стан.

— Що Ви збираєтеся робити з отриманою інформацією, Ваша Світлість?

Я закрив папку з документами і поглянув у далечінь. Що робити...

— Мені не потрібні несподівані сюрпризи, — задумливо промовив я. - Я повірю, що вони померли, тільки якщо побачу їхні могили.

— Згоден з Вами, - кивнув чоловік. - Але я хотів запитати Вас про інше...

— Я розумію. Але якщо вони ховаються, значить на те є причина. І мабуть не така гарна, раз вони пішли навіть... на це. Я не хочу давати надію, а потім розбивати її на уламки, завдаючи ще більше болю. Сподіваюся, Ви тепер розумієте мене?

— Принаймні Ви знаєте, що вона...

— Мені начхати на це, — обірвав я чоловіка. - Зараз мені важко сказати, що буде краще для неї.

— Може правда? – обережно натякнув лорд Горвет.

— Тільки в тому випадку, якщо я буду впевнений, що ця «правда» не завдасть їй шкоди. Що з іншим моїм дорученням, лорде Горвете? - вирішив я змінити тему і чоловік усміхнувся і простяг мені другу папку.

— Я все встиг зробити своєчасно, Ваша Світлість. Буквально за півгодини в канцелярії Його Величності з'явився запис про Ваш шлюб із леді Аурі.

Я взяв документи та перевірив усе.

— Я хочу, щоб у Вас була копія, лорде Горвете. На всякий випадок. І прошу Вас, якщо зі мною щось трапиться, простежити за виконанням цього документа.

— Чи можу припустити, що дівчина нічого не знає про нього?

— Так, не знає.

— Ви розумієте, що здійметься... буря в суспільстві?

— Розумію. Їй доведеться виїхати і почати життя з початку, але вже з моїми грошима і не як реса. На жаль, це все, що я можу запропонувати їй. Я не збираюся віддавати свої гроші ні королю, ні Аурі, ні будь-кому ще. Дарія потребує їх набагато сильніше, ніж будь-хто.

Чоловік кивнув і додав:

— Сподіватимемося на більш щасливий варіант, Ваша Світлість. На Ваше цілковите одужання.

Ще трохи обговоривши справи, я особисто провів лорда до виходу.

— Я знаю, що після смерті батька Ви шукали членів клану і тих зрадників, які вбили його. Правильно?

Чоловік кивнув головою.

— Я так думаю, що ця інформація також зацікавила і Вас? — спитав я, глянувши на лорда Горвета.

— Не приховуватиму правду, Ваша Світлість. Але... дозвольте запитати і Вас: хіба Ви не шукаєте тих самих людей, що й я?

Ми зупинилися біля дверей.

— Зізнаюся, зараз це не в моїх пріоритетних завданнях. Так би мовити... змінилися обставини.

— Дарія Вімпл? – уважно глянув на мене чоловік.

— Так. Через неї. Але я чітко розумію, що поки ми не ліквідуємо цей демонів клан, загроза нависатиме як наді мною, так і над нею.

— Я дуже був прив'язаний до Вашого батька, Віторе, - раптом м'яко заговорив чоловік і я уважно вслухався у його слова. - І для мене всі ці роки пошуки клану - були над усе. Король не дав мені дозвіл, заявивши, що зайві люди лише плутатимуться під ногами і він цілком довіряє розслідування своїм відомствам. Але ось роки минули, і вони підібралися до нього дуже близько. За ці роки не було знайдено жодного вбивцю, члена клану або посланця, хоч кого-небудь! Це моє припущення лише, але щось мені підказує, що шукати потрібно серед близьких короля або його знаті. Хтось явно замовчує, заминає справи і не повідомляє Його Величності. У мене немає таких зв'язків і можливостей, щоб поговорити з королем віч-на-віч. Він мене ігнорує і просто... списав із рахунків. Але цей шанс є у Вас, Віторе. Ви можете помститися за батька та себе. Ваше життя намагалися скалічити і Ви... майже здалися, майже прийняли їхні умови гри. Не варто забувати про це. Ви підійшли дуже близько до них, то прошу Вас, розгадайте цю загадку, знайдіть винних. А я зроблю все можливе, щоб допомогти Вам.

Лорд Горвет пішов, залишивши мене в роздумах. Я чудово розумів, що доки не знайду всіх причетних, мені не буде спокою. Нам не дадуть спокійно жити. Навіть той самий король. Мені потрібні сили, щоб боротися, щоб захистити Дарію. А ще мені треба якось заспокоїти цю бурхливу магію в моєму тілі! Тільки ось вона заспокоюється лише, коли поруч зі мною Дарія.

Я в'їхав у свій особистий кабінет, який уже навряд чи був схожим на мій власний. Дерек повністю його перетворив на справжнє безладдя. І хоч Дарія і намагається щоразу привести його в порядок, зробити це було за цих обставин вкрай неможливо.