Служителі Феміди

23

І справді, за кілька хвилин двері відчинилися і на порозі з’явилися всі четверо членів його команди і ще двоє якихось молодих людей хлопець і дівчина.

– Ми прибули. – сказав Кирило.

– І то навіть дуже вчасно – додала Наталія.

Як виявилося, виклик на який поїхали Наталія з Елітою був повністю пов'язаний з діяльністю двох молодих людей. Вони встигли обнести квартиру якоїсь самотньої бабки, попутно приклавши її чимось важким по голові. Але їх зафіксувала камера, котра була встановлена недавно в під’їзді. Тож втікати їм було нікуди. І вони метнулися додому. Доки Наталія з Елітою відправляли відео з місця події Владові для встановлення осіб і їхніх адрес проживання, Кирило з Артемом якраз їхали за адресою, яку їм дав Нік. Там вони і зустрілися.

– Бабка навряд чи виживе. – сказала Наталія. – Сильно вони її приклали.

Нік уважно глянув на обох. Молоді. Обом по вісімнадцять. Їм би лише починати жити. Однак, вони обрали іншу дорогу. На жаль.

– І так: Ірина Іванівна Язичок. – прочитав Нік паспорт, котрий перед тим поклав йому на стіл Кирило. – Вісімнадцять років. Десь навчаєшся?

Дівчина кивнула головою, що ні.

– З училища вигнали. – промовила за неї Наталія.

Ну ясна річ. А де ж вона може вчитися.

– Мама де?

– Закордоном. – буркнула Ірина.

Нік сидів і дивився на обох з сумом. Він розумів, що будь-яка бесіда вже нічого зараз їм не допоможе. Два вбивства, плюс пограбування, плюс ще якісь додадуться супутні грішки. Все життя піде.

Він взяв другий паспорт, покрутив в руках і в голос прочитав:

– Відбитий Річард Вадимович. Вісімнадцять років. Теж вигнали?

Той кивнув лише головою.

– Колись тренувався в кунг-фу. Навіть мав гарні результати. Кілька разів перемагав на змаганнях. Їздив закордон. – озвучувала Наталія. – Однак, вигнали за неналежну поведінку. Училище не закінчив. Зате володіє деякими навиками ударів.

– Ти вбив Івана Івановича, батька твоєї подружки? – запитав Нік.

– Ну я. – буркнув той.

– Ти навела? – Нік повернувся до Ірини.

Та лише кивнула головою.

– Не дав грошей?

– Не дав.

Більше говорити не було про що. все було і так ясно. Обох відвели в камеру. Нік видихнув. Такого кінця навіть він не передбачав. Хоча …




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше