Травка була мовчазна. А для чого їй лишній раз язиком тріпати. Тут все працює не на тебе а проти. І будь-яке сказане слово може обернутися проти неї. Це стара як світ істина. Тому на жодні контакти вона не спішила. Тай зрештою, їй нічого ще не пропонували. Нік сказав почекати поки він прийде і сам допитає. Тож коли він нарешті появився на роботі енергійний і виспаний, то відразу взявся за допит. Але розмова не йшла.
– Отже, я так розумію, полюбовно у нас не піде. – сказав спокійно з іронією в словах Нік.
– А полюбовно – це як? – запитала таким же тоном пані Адела. – Я надто стара для такого слова, синку. Мені шостий десяток минув.
– Не знаю що саме ви маєте на увазі, – поважно відповів на її фразу Нік, – але я говорив про наш з вами діалог стосовно вашої подальшої участі. Адже зараз ви затримана і підозрюєтеся в убивстві і продажі наркотичних речовин. Навіть не знаю, що страшніше для вас.
– Яких ще речовин? – Адела зробила вигляд що не знає про що мова. – Ніяких речовин. Це ви тут собі щось придумуєте.
– Ну тоді погляньте на ось це. – і Нік повільно поклав перед Травкою фото і збільшений варіант. – Ну хіба не прекрасний знімок? Що скажете Адела Дорамонівна?
Збоку, якщо би хтось лише дивився але не чув бесіди, то думав би що ці двоє мило собі бесідую. Ніякої агресії. Ніяких криків чи різких рухів. Все плавно, витончено, артистично. Наче в кіно.
– Ну то як? Це назбирає вам як мінімум з десяточку. Ну а якщо ще додати сюди вбивство. А плюс попередньо сплановане – то дай бог вам дожити до ста років аби побачити світ по інший бік паркану.
Адела мовчала. Вона щось обмірковувала.
– Ви ж не така дурна аби брати на себе чужу ношу. – продовжував Нік. – Та й для чого вам лишнє? Подумайте. Але недовго. За вами вже їдуть з іншого відділку. Але якщо ви зумієте правильно використати свій час – то, можливо, наш гуманний суд буде дивитися на трохи інакше. Скажемо так, мінус вбивство, плюс співпраця зі слідством.
Він говорив улесливо. Так, наче спокушав до якогось вчинку. І лише очима пильно стежив за кожним нервом на лиці Адели.
– Добре, – сказала Травка за якусь хвилину, – я скажу все як є.
#306 в Сучасна проза
#246 в Детектив/Трилер
#87 в Детектив
детективні рослідування, кохання і робота, розкритття_злочину
Відредаговано: 21.11.2026