Служителі Феміди

13

Ранок був плідний для обох. Наталія відразу знайшла колишнього архітектора. Той поважно собі возсідав в кріслі на веранді свого скромного помешкання, вартість якого так лише на око можна було оцінити в мільйони. Втім, її цікавило інше.

– Ну, ви ж розумієте, – улесливим голосом співав Геннадій Артезіанович, – у кожного є вороги. А у кого їх нема? У всіх є. Таке життя, пані, таке життя. Втім, що я буду вам сказати. Я теж людина. І не можу сказати, що ніколи нічим не грішив. Однак, всьому мав міру. Ну те, що писав Язичок – було образливим пасквілем. Це такі собі замовлені писаки. Як бачите, мене ніхто не засудив.

– Він звинувачував у дуже серйозних гріхах, так би мовити. – почала Наталія. – Невже вам не хотілося йому помститися?

– Ой, я вас прошу! – засміявся на весь рот Геннадій. – Я і помститися? Ви використали в одному реченні два несумісні слова, добродійко. Я законослухняна людина. В цілому. Не кажу, що в усьому. В цілому. І будь-яка помста для мене річ не чувана. Тай для чого би мені таке робити? Я, як бачите, живу собі спокійно. Давно на пенсії. Я заслужений працівник. Маю гарну фінансову подушку. Мені все рівно що там хто пише. Я вам більше скажу, мені навіть на руку були його плетива. Чому? Бо коли приїхала комісія і після довгих дослідів нічого не підтвердилося – я став жертвою наклепів. Ось так.

– А що ви можете сказати про Чорнодушого? Ви ж мали б знати такого, правда? – продовжувала Наталія.

Усмішка на ситому обличчі Геннадія Артезіановича помітно зникла. Він хвилину повагався а тоді рішуче відказав:

– Я не знаю про що ви!

– Дуже шкода, що такий поважний чоловік, не дуже хоче співпрацювати зі слідством. Адже вбивство, хай і такого як ви кажете жалюгідного, члена суспільства має бути розкрите а вбивця покараний.

– Так-так, звичайно. Тільки я тут до чого? – залепетав Колючий.

– Ну ви ж знаєте його! І не прикидайтеся, що ні. Вам це не личить. Ми з вами просто спілкуємося. І ваша інформація не буде фігурувати в жодному протоколі.

– Ви Наталіє вимагаєте від мене чогось?

– Зовсім ні. Тільки прошу про допомогу. Як свідомого громадянина. Як шановного члена суспільства.

Видно, що старому подобалася така лесть. Він почав цвісти. Але разом з тим він тримав вуха на сторожі.

– А нащо вам це? Я міг би розпитати декого зі старих знайомих, друзів про такого. Якщо вам дуже треба. Але скажіть – для чого вам він?

– Поговорити. Ви ж повинні розуміти, що в рамках слідства ми відпрацьовуємо всі версії, перевіряємо всіх, з ким конфліктувала жертва. Чим більше інформації – тим швидше ми зробимо свою справу.

– Що ж, в такому разі я можу постаратися. Але за однієї умови. – старий лукаво глянув на жінку. – Ви повечеряєте зі мною. Сьогодні у вечері.

Наталія якийсь момент мовчала. Вона не знала що відповісти на таку умову. Але інформація, яку міг би надати цей старий лис, може бути цінною. Том вона погодилася.

– Тоді я заїду за вами рівно о сьомій. Я знаю, де ваш відділок знаходиться.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше