9

Діана не брехала. В Архіві Нік знайшов багато цікавої інформації. А ще більше в бібліотеці. В старих газетах Нік познаходив багато дописів Язичка. Його викривальному тексту позаздрив би навіть найуспішніший прокурор. Такі статті притягували читачів. Тому і не дивно, що він так виріс.

Але вони притягували не лише читачів. Нік швидко читав одну за одною. О, та тут цілий стос мотивів. Принаймні кожен другий. З таким багажем інформації їм шукати вбивцю буде дуже не просто.

– Ображених хоч відбавляй! – бурчав собі під ніс Нік. – І що з цим всім робити?

І саме в цей момент йому на очі потрапила стаття Язичка двохрічної давності. В ній мова йшла про одного недуже порядного бізнесмена, котрий в купі з одним із чиновників прихопили собі земельки в одному гарному місці, забороненому будь-яке будівництво. І тут пішло-поїхало. Стаття була справді ефектна. Бо в наступному номері вже вийшло її продовження, в котрому Язичок не просто лив брудом (як то іноді буває) а наводив такі докази, що в Ніка самого мурашки по шкірі забігали. Він розносив в пух і прах обох і бізнесмена і чиновника. Але тепер до них ще й додавав служителя культу. Такий хід подій був дуже цікавим. Іван вказував, що такий собі Адріан Чорнодушний, служитель однієї з релігійних компаній, будучи в тісній дружбі бізнесменом Григорієм Загребущим і чиновником Орестом Нечисторуким, займався багатьма не надто богоугодними справами. Зокрема вони через компанію Хитрослівного було організовано рух певних грошиків, котрі мали зовсім інше призначення аніж осідати у кишенях усіх трьох учасників справи. Далі, всі троє фігурували в справі про збиття на пішоході одного літнього чоловіка, котрого троє друзів залишили помирати, не надавши йому жодної медичної допомоги і не викликавши відповідні служби. І якби не камера на одному з будинків, про це би ніхто так і не дізнався. І ще цілий ряд «добрих діл» цієї трійці. Три місяці підряд виходили статі одна за одною про всіх трьох. Розголос мав би бути солідним. А отже, мусила бути і якась реакція збоку вищого керівництва. Ось він – мотив. Цікаво би було дізнатися куди поділися всі троє після таких нападок з боку Язичка.

– Отже, перші є. – сказав нарешті Нік і відклав газети. – Повертаємося назад і послухаємо, що нам скажуть інші.