7

Думка про те, що Хріна взяли під ковпак не давала Нікові спокою. Десь, якоюсь однією з сотень тисяч своїх звивин він відчував, що це має якесь відношення до його справи. Але яке?

Хрін не якийсь там вчорашній двійочник і не послідній хабарник аби щось таке міг провертати, що би зацікавило компетентні органи. І без нього є на кого звернути увагу. Але там зась. Там свої люди. Їх не вчеплять.

Іван був «злим журналістом». Він шукав скандальну інформацію. Нік краєм вуха чув про одну якусь там скандальну справу з дтп. Але що там і до чого він уяви не мав. От це би якраз було варто зараз вивчити. Що він, власне і зробить. Але спершу треба почути, що скаже Діана.

– І з чим ти цього разу? – запитав Нік, коли підійшов до Діани котра сиділа біля його кабінету.

– Ну як це ж чим? З запитаннями!

– Про Івана?

– Звісно. А про кого іще!

– Думав, про мене. – усміхнувся Нік відчиняючи двері свого кабінету. – Заходи! То що, ти хочеш почути? Кого підозрюємо? Або кого взяли?

– Це би було гарячою новиною – усміхнулася Діана. – Але ж розслідування триває не один день.

– Так, на жаль так. І деколи воно може тривати дуже довго. – зітхнув Нік.

– А потім закритися за відсутністю доказів. Ну або покритися давністю.

– І тоді появляється глухарик, котрий псує нам статистику. Котрої від нас вимагають зверху. Причому роблять це завдяки вам. – відказав дружелюбно Нік. – І так, що ти можеш мені сказати про цього Язичка?

– А що ти хочеш почути? Класний дядько! Був.

– Ну я трохи би хотів більше твоєї аналітики.

– Ах, ну так, звісно. А мені що за то буде?

– Ти ж знаєш, як я думаю завжди про тебе. І про те аби ти мала свіжий матеріал. То як?

– Правильний він був. Навіть занадто. Я його слабо знаю. Просто всі так говорили. Казали, що він був готовий землю рити аби лише довести справу до кінця. Ніколи нікого не боявся.

– А чого зі «Спорту» пішов? – запитав Нік.

– Про це нічого сказати не маю. Ніяких там не чула конфліктів. Але чула інше. Якось Аделаїда Семенівна розповідала, що Іван Іванович мав конфлікт з якоюсь компанією. Там судова тяганина якась була. Компанія, здається, називалася…

– «Роги і копита» – усміхнувся Нік.

– Щось подібне. Підставна якась компанія була. Іван Іванович то все просік. От і вибухнув скандал. А ще, я чула краєм вуха, що він останнім часом збирай якийсь матеріал. Що саме не знаю. Але це точно мала бути бомба. Ну, словом, щось таке дуже цікаве, резонансне.

Нік слухав і подумки вже йшов до архіву, попутно відправивши когось з колег до Влада.