Служителі Феміди

1

Нік з Кирилом щойно встигли переступити поріг відділку, повернувшись з обіду, як черговий відразу ж сповістив про виклик і протягнув написану адресу куди треба їхати.

– Машина вже чекає вас в дворі. – сказав він.

– Ну що ж, поїхали – проказав Нік до Кирила. – Візьми папку з кабінету. Я почекаю в машині.

Кирило пішов до кабінету а Нік повернув в інші двері і вийшов на двір. Була похмура погода. Віяв легкий вітерець. Все обіцяло, що на вечір буде падати дощ. А може навіть і сніг.

Нік зітхнув. Яке то воно – життя. От живе собі людина, ні про що не думає. Кожен день ходить на роботу. Раненько встає. Пізно у вечері повертається. І так кожен день. весь час. Іноді навіть не може поїхати за місто аби відпочити собі як слід від всього того шуму міського і гамору. Доки її не застигне десь зненацька смерть. А тоді все – більше нема. А який сенс в тому всьому? Додавати роботи їм, медикам, гробарям?

Чоловік глянув довкола. Ні, він не песиміст а реаліст. Він бачить те, на що інші бажають закрити очі. Аби не бачити. Аби оминути цю тему. Бо вона не приємна. Бо вона колюча. Бо вона змушує сумніватися в усьому: в собі, в інших, в світобудові. А так, без лишніх питань, і легше жити і простіше.

Він зітхнув. Коли ж люди стануть розумнішими, адекватнішими, старшими? Коли зможуть брати кожен сам за себе відповідальність а не вішати все на шию когось, якихось інстанцій? Напевне ніколи. Принаймні він цього не дочекається.

Тим часом вийшов Кирило, вони сіли машину і рушили за вказаною адресою. В машині було тепло. І це приємно розслабляло. Хотілося спати. Так, що доки вони стояли в заторах, Нік встиг передрімати. Він так робив не вперше. Це дозволяло по приїзді відразу братися до справи і бути повністю зосередженим там, де цього потребувалося.

Кирило теж дрімав. Але йому сну було завжди мало. Ще би, він же ж у вільний від роботи час, гасав по різних клубах і розважався мало не до ранку.

Нарешті машина зупинилася і водій, котрий вже знав повадки обох своїх колег голосно кашлянув.

– Підйом трударі. – сказав він усміхаючись. – Не змушуйте клієнта чекати.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше