16

– О, то ви гарно попрацювали сьогодні! – Нік був задоволений, щоправда ще не ясно було ким саме: їхньою інформацією чи самим собою. – Ви змогли нині багато принести до нашого гнізда. Що ж, я вас вітаю. Втім, цю інформацію я отримав трохи швидше від вас. Щоправда є багато нюансів. Але це вже інше питання.

– То що далі? – запитала Наталія.

– Далі я маю отримати від Саші дзвінок, коли вона познаходить нам все, що треба. Я попросив її знайти все про цього вчителя.

– Він же помер.

– О, я знаю – відповів Нік. – Наклав на себе руки просто в камері. Мене чомусь цікавить увесь процес. Щось мені підказує, що молодик так ушивався за підстаркуватою тіткою не просто так.

– Ніку, нині це не такий резонанс. Ми живемо в такий час, коли ніхто вже не дивиться ні на чий вік. – відказала Наталія.

– А на кишеню. – докінчив її думку Нік. – Або рахунки в банку.

– Корисливість. Це не мотив. – відказав Кирило. – Навпаки, він би мав бути зацікавлений як ніхто аби інший аби його «мамуся» жила довго, щасливо і осипала його подарунками. А не штовхати її так.

– Може це був нещасний випадок? – запитала Наталія. – Хто його знає. Доречі, дочка Тепленької – Ліка, з цього приводу ніяких коментарів. Так ніби це її не стосується. Каже, що не знала про «мамине захоплення».

– Он як. А що ще вона не знала? – іронізував Нік.

– Вона взагалі поводить себе дивно як на невтішну дитину. Надто підозріло.

– І ти думаєш, вона щось знає?

– Або сама і штовхнула.

Так, таке теж може бути. Але оскільки відпечатків пальців нема, то і доказати це буде дуже складно. Втім, складно це ще не означає що не можливо. І при великому бажанні цілком навіть реально. От тільки який мотив у доньки? Ніякого! Доказів нуль. Сенсу їй нема цього робити. Хіба що є щось, чого вони ще не знають.