19

Нік повертався з результатами. Він був дещо здивований ними. Але нема ради. Факт є фактом. На предметі знайденому вчора вечором було знайдено відпечатки пальців сусідки Матвія Броніславовича. Тієї самої, котра і визвала швидку і поліцію. Дивно якось виходило.

Але це ще не все. Сам предмет ідеально підходив для знаряддя вбивства. А засохла кров на ньому була кров’ю вбитого. І таким чином пазли складалися докупи.

– І так, дорогі мої! – промовив він, коли зайшов до кабінету де знаходилися Кирило і Наталія. – Ось результати. І ви здивуєтеся. Дуже сильно здивуєтеся.

– Та невже! – гукнув Кирило. – Може там знайшли відпечатки пальців сусідки, котра нас викликала?

– Як ти здогадався? – запитала Наталія.

– Бо вона мені щось так не дуже сподобалася тоді. Надто вже хотіла довести, що покійник був мало не посліднім п’яницею, водив кого попало і взагалі був нерозкаяним грішником в усіх значення цього слова. А потім, коли ми хотіли ще раз поспілкуватися, то її вже не було вдома.

– Це було наступного дня. Ховала доказ. – констатував Нік. – Прекрасна спостережливість Кириле. Треба би навідатися до нашої дорогої пані. Як там її?

– Анна Геннадіївна Трійка. Працює бухгалтером в тому ж училищі,  де Товстун викладав.

– Прекрасно. Прекрасно! – сказав Нік. – Ми з Кирилом поїдемо до нашої Трійки. А ти Наталю лишайся тут. На випадок, якщо нам буде щось потрібно. А ще краще зайдеш до Олега Віталійовича і скажеш йому, що ми, можливо, будемо діяти поза межами повноважень. Ордеру на арешт у нас же не має. А хто знає як вона себе поведе. Сама розумієш.

Вони швидко вийшли і пішли коридором до машини.

– Лише б ми не запізнилися. – бурчав Нік. – І чого я це вчора не подумав. Точніше подумав але надто пізно. Коли вже нікого не було.

– І що би ми їй пред’явили вчора? Доказів же не було! Хіба так, наскоком брати. А якби вона не піддалася?

– Так, ти добре кажеш. Доказів не було. Це були лише здогадки. Їх б ми не пришили ні до чого.

Вони сіли в машину і рушили в потрібному напрямку.