9

А тим часом Кирило з Наталею поїхали за вказаною адресою шукати Листка. Двері їм відчинив мужчина років сорока п’яти-п’ятдесяти. Бритоголовий, широкоплечий, з квадратним лицем і дуже не радим виразом на ньому.

– І якого дідька я здався органам? – буркнув Листок. – Щось знову захотіли повісити на нещасного?

– Чому так відразу? – спокійно запитала Наталія. – Ми просто хотіли з вами поговорити.

– Кому ти крутиш вуха, дівко! – хриплим голосом підсміюючись відповів Листок. – Я що на ідіота схожий!? Не розводи – кажи як є!

– Хотіли поговорити про Товстуна! – втрутився Кирило.

– Я тут до чого?

– Кажуть, у вас з ним були інтереси. І навіть непорозуміння. Це правда? – запитала Наталія.

– Ну, були. І що? Покип’ятилися трохи. Але розійшлися нормально. Він розумний мужчина. Правда з причудами. Але то його справа. Які у нас інтереси? Малого мого підтягує по математиці. Ми іноді балакаємо. Ми давно знайомі. Що в тому такого?

– Його вбили.

– Як це вбили? Коли?!

– Вчора зранку знайшли тіло. А перед тим люди бачили, як ви дуже сильно сперечалися!

– І ви відразу до мене, так?! Ну звісно! Чого паритися, якщо можна повісити все на лоха! Ага, забудьте про таке. Ми з адвокатом вас розмажемо так, що не зберетеся. Чисто юридично.

– І все ж таки, де ви були приблизно в цей час?

– Вдома. Дружина, я, мій друг з дружиною і ще два друга – всі сиділи святкували день народження. Так що алібі в якраз мене є. Тай сенсу мені нема чіпати того – хто так класно підтягнув малого. Я йому вдячний. І взагалі, якщо по правді сказати, ми не сварилися. Ми просто так говорили. Імпульсивно.

Від Листка Кирило з Наталію поверталися ні з чим. Чистий він. Видно по ньому. Хоч бугай але не відбитий якийсь. Знає свої права і межі. Крім того, пальців його нема. Експерт би вже сказав.

– Не він. – сказав Кирило. – Але хто?

– Ми знову в глухому куті. – відповіла Наталія. – Щось воно мені не дуже подобається. Десь ми щось упускаємо. Знати би де саме.