32. Дзеркало порядку: Вінкерс.

У тумані заблудження, у тінях сумнівів, у шепоті забуття…

Його силу несли на собі як ношу найважчу душі, що заблукали у сумнівах та забутті. Весь ранок ніс він слово істини володаря пустоти, весь ранок намагався просвітити і врятувати душі, котрі несли в своїх головах брехливі ідеї та думки. Весь день паству він усилював, нагадуючи, яку силу можуть вони отримати від володаря пустоти з ціллю очищення галактики. Весь вечір проводив він у медитації, пронизавши тіло силою великою, яку запозичував він від Гіліону, батька пустоти. Всю ніч він проводив у практиці, відточуванні, підготовці.

День за днем. Він не спочивав, адже у відпочинку немає нічого, окрім витраченого дарма часу. Він не мріяв, а намагався свої старі мрії втілити у життя, будуючи нові зв’язки, захоплюючи нові розуми, втягуючи їх у велику справу. Він не фантазував, а відточував навички. Вже немає сенсу сидіти у тіні та чекати на можливість або шанс. Є сенс діяти, шукати, розвивати. Володар пустоти наділив такими повноваженнями та можливостями його, але все ще не довіряє слузі своєму відданому достатньо своєї уваги та довіри, адже зв’язані думки першого примноженням сили та могутності не для перворідних задумів по очищенню галактики, а у першу чергу для помсти тим, хто зруйнував його родину і життя.

Ім’я йому Граніет Вінкерс, а зацікавленість володарем пустоти вже довгі роки робить майора слугою його. Він зібрав трьох володарів Танартіса, володарів, котрі почули голос пустоти, шепіт його хазяїна. Один із них був колись начальником його, другий – колоніальний мер, третій – лідер дипломатично-наукового корпусу. Зібралися вони у темряві… Щоб ніхто не чув, не бачив, не дізнався, що вони збиралися та вирішували долю міста. Хоч володар пустоти і призупинив набір послідовників на Персепеї та заборонив їх без особливих випадків направляти на навчання на “Стріон”, але Вінкерс не збирався повністю виконувати вимоги того. В його плани входив хаос… Руйнація колонії, руйнація колоній сусідніх, громадянська війна на Персепеї, самознищення, винищення, випалення. Його ціллю було очистити планету, де безжалісно вбили його батьків, дітей та жінку, сестер та братів, де знищили його дім.

І був він не до кінця впевнений, чи то його особисте бажання очистити Персепею, чи дарував йому цю ідею володар порожнечі, але тоді, коли вперше він почув його шепіт у душі своїй, то дізнався, що може знову отримати сенс життя для себе. І ті спогади про неймовірно важке дитинство у ланах закладу по посиленій підготовці фізичної та моральної витривалості, щоб в майбутньому вступити у ряди офіцерського складу Легіону правосуддя; і ті спогади, котрі нагадували йому про вічні відрядження, незлічені накази про страти і руйнування; і ті спогади про те, що колись його батьки майже у буквальному сенсі продали у Легіон правосуддя на мить затихли, залікувалися шепотом володаря порожнечі. Він відчував тишу, спокій, задоволення, поки слідував співу свого хазяїна. І от розуми їхні, чотирьох послідовників володаря, сплелися у єдиній і нескінченній порожнечі, щоб приймати рішення, усвідомлювати та готуватися:

- І знову об’єднала нас порожнеча, - вимовив Вінкерс із холодом у голосі. – І знову настала мить приймати рішення нам з вами. Чи бажаєте ви переродження нашій Персепеї у новому вигляді? Чи готові ви до змін, товариші?

- Всі як один, - повідомив вердикт колоніальний мер.

- Це є прекрасним початком нашого з вами шляху. Підготовчі заходи ми здійснили, тепер час переходити до активних дій. Спочатку треба позбутися від зацікавлених, товариші. Найактивнішими силами у цьому напрямку являються дві стихії: бандити, релігійники. Бестілія нескінченної Добродії. В ім’я бога, якого вони вигадували, кваплячись, продовжують приховане вони розслідування по нашому відношенню. Одного із послідовників володаря порожнечі, котрого так і не познайомили з Гіліоном, утримують у підземних приміщеннях у надії, що його благословення батька порожнечі покине. Під прикриттям того, що Бестілія являється прихильником Міленіуму, ми встановимо свій контроль на їхньому об’єкті та знищимо всіх, хто являється послідовником Добродії.

- Яка сила являється наступною? – запитав голова дипнаук корпусу.

- Як я вже сказав: друга сила – бандити. Конкретно весь бруд з нетрів працює проти нас, але є дві особи, що курують бандою Ласт Вентуріас – Івана Кор’Скіф та менший брат Алартая Нуметрайна – Фінерей. Жінка являється основним рушієм у справі. Мотиви її мені поки що невідомі. Менший брат новоявленого послідовника володаря порожнечі являється небезпечним лише у бою. Решта часу він являється нахабним, депресивним вискочкою. Спершу необхідно покінчити з ними, адже копають вони у вірному напрямку, копають швидко.

- Володар порожнечі не оцінить таких дій, товаришу Вінкерс, - заперечив колишній начальник Граніета Вінкерса. Хоч він і був останнім у партії, хто проник у ідею порожнечі, але знання, котрі дарував йому володар, дозволяли розтлумачувати та осуджувати рішення колишнього підлеглого. – Нам зараз поставили задачу охороняти Ірваніан Соскаліт, не проявляти надлишкової активності. Якщо ми витиснемо бестілійців, якщо почнемо нищити нескінченну кількість банд у нетрях, то уваги до себе заволочемо неймовірну кількість. Не цього від нас вимагає володар порожнечі. Не являються твої думки спільними з його думками. Ти маєш переусвідомити свої накази та бачення розпоряджень володаря порожнечі.

- У вічній порожнечі народжуються плани та ідеї, товариші, - лунав у порожнечі крижаний голос Вінкерса. – Ми або станемо одним цілим з нею та допоможемо володарю скоріше адаптуватися у світі людей, або довгі століття будемо готуватися до Очищення. Шлях, який обрав володар, - вірний та єдиний. Але вам потрібно зі мною погодитися у тому, що інтеграція нашої ідеї у суспільство людське відбувається повільно і неефективно. Люди замість благовісного шепоту чують погрозливий фактор, люди бачать містику, відчувають страх. Не з цим мають приходити вони у руки порожнечі. Вони мають прийти палкими, гарячими, ініціативними. А зробити їх такими ми зможемо тільки у горнилі війни.