24. Похід темряви: Уламки.

Навколо порожнеча й темрява. Навколо космос. Тиша. Холод. Абсолют. Десятки кораблів летять для того, щоб об’єднатися з флотилією Квантової Коаліції. Маршрут прокладений завчасно безпечними і тихими стежками, де ризик нарватися на окупаційні сили Міленіуму був досить низький. На командному містку, дивлячись на моніторинг систем та зоряної мапи, стояв капітан планетарних захисників, а поруч з ним спостерігав за роботою персоналу керування його перший помічник. Сам корабель не був флагманом у їхній декаді, а займав місце третім у ланцюгу бойового патрулювання. Аналіз та збір інформації про пересування супротивника завершився тим, що капітан за довгий час заговорив до першого помічника з метою донести до нього ті висновки, що зробив він за той короткий час, що тягнулося вторгнення:

- У нас зовсім небагато шансів, - без зайвого оптимізму промовив командир фрегату. – Сусіди не квапляться втягуватися у конфлікт, сподіваючись, що Міленіум не поглине їх, а стане партнером майбутнім. Як же вони помиляються…

- Ніхто не збирається допомагати, - погодився його помічник. – Вичитав перед вильотом, що Най'Тіріс намагалася укласти договір з Бестілією, але ті відмовили.

- Звісно, вони відмовлять, - відповів капітан спокійно, розмірено. Він вже не перше десятиріччя проходить крізь космічний простір на різноманітних кораблях. – Бестілія – ручні приблуди Міленіуму. Най'Тіріс вірно зробила, що стягнула немалий флот біля столиці. Так вони хоча б застрахувалися від засідки релігійників.

- Чому ж тоді вона не звернеться до приватних флотів за допомогою? – задав питання помічник. – Адже є сенс шукати друзів за гроші.

- Хто ж ризикне? – усміхнувся від відчаю капітан. – Якщо і ризикне, то Міленіум їм заплатить вдвічі більше. Якщо і ризикне, то Коаліція не зможе довго підтримувати цю угоду через брак коштів чи цінних ресурсів. У нас обмежена торгівля, загальна купюра Міленіуму у нас майже не ходить, а наша немає цінності, тому ми не можемо покластися на найманців. Тут дійсно тільки чудо врятує нас.

- Або ж треба мобілізувати громадян, колоністів, які підтримали повстання та визнали Квантову Коаліцію своїм новим домом, - запропонував перший помічник велику на їхньому рівні спілкуванні ідею, але для керівництва держави – безглузду.

- А що сенсу з такої купи народу? – не повертаючи голови до свого першого офіцера, глянув одним оком капітан. – Сам знаєш, що спорядження та зброї для планетарного гарнізону буде недостатньо, щоб протистояти хоча б трохи Легіону війни. У них теж ресурсів лишилося небагато в резервах, але легіонери – професійні бійці, треновані, підготовлені. Колоністи не зможуть довго їм протистояти. До того ж… Ця війна спочатку відбувається у космосі, як ти помітив. Точніше – більша частина війни йде у космосі.

- Тоді де ці наші “небагато шансів”, як ви сказали на початку розмови? – поцікавився перший помічник.

- Вони в нас, Вергісе, - промовив капітан у відповідь. – Вся перемога Квантів в нас. І більше ніде. Тільки наш професіоналізм та небажання знову стати рабами зможуть перемогти тирана над всім людством…

- У чомусь ви праві, капітане, - хотів було насититися поетичністю та епічністю сказаного перший помічник, але не зміг. – От тільки скількох зможе один професіонал вільний вбити легіонерів кровожерливих? На тій стороні одні лише вбивці та маніяки. Це вже довели нам їхні перші рейди на колонії.

- Не знаю… - повернувся назад капітан до космічної мапи. – Але змиритися тобі і всім нам доведеться з тим, що тільки за нами перемога Квантової Коаліції.

І в цьому їхня розмова, що була спрямована на поліпшення морального стану шляхом доброзичливого обміну думками та ідеями, завершилася. Лише на якийсь час. Стан моральний вона не поліпшила, а лише в черговий раз нагадала їм, що у війні цій вони віч-на-віч із страховиськом, котре гине від хвороби та розсипається. І у ямі смертній бажає воно бачити усіх, хто поруч з ним.

Протягом двадцяти хвилин мовчали вони вдвох, а на містку продовжувалася робота у штатному режимі. Перший помічник провів аналітичну звірку по координації бортових лазерних гармат, а капітан тим часом віддав команду у машинний відсік на проведення тестів по переходу з пустотного палива і пустотних двигунів на плазмові. Тест пройшов успішно, а робота першого помічника знайшла немало позитивних фрагментів у швидкості реакції бортового штучного інтелекту по наведенню на імітаційні цілі. Тільки-но зібрався останній йти до капітана, як на містку пролунав голос зв’язківця:

- Капітане, “Ауртелін” ретранслює сигнал по флотилії, - доповіла вона про те, що флагманський корабель передає якусь важливу інформацію, - виводжу на капітанський стіл.

- …помічений екстрений сигнал, - почув голос командора зі свого столу капітан корабля. – Повторюю: ми піймали екстрений сигнал допомоги на краю цієї зоряної системи. Наказую кожному кораблю надіслати по прикріпленим координатах десять розвідувальних дронів. Повторюю: наказую кожному кораблю надіслати по прикріпленим координатах десять розвідувальних дронів. Кораблі перевести на плазмові двигуни, перейти на режими максимальної тиші. Повторюю: кораблі перевести на плазмові двигуни, перейти на режими максимальної тиші. Чекаємо на звіт дронів та на мої подальші розпорядження. Адмірал Хойвен, закінчую віщання.

- Вергісе, підійми відділення розвідки, направте по координатах десяток розвідувальних дронів. – Перший помічник кивнув та направився до переговорної панелі.

Капітан тим часом наказав машиністам біля двигунів перейти на плазмові двигуни, а по всьому кораблю зробив оповіщення, що бортова система зараз переведе його на режим максимальної тиші, а це значило, що всі ілюмінатори будуть зачинені, панелі, що поглинальне енергію, звук та будь-які хвилі будуть опущені, а навколо фрегата ввімкнеться поглинаюче поле. В одну мить фрегат бойовий перетворився на звичайний лабіринт переходів та приміщень забутих та покинутих посеред космосу.