Розділ пятий

Розділ пятий. Нерозкриті таємниці.

– Темніан, – видихнула Фірра і прослідкувала за поглядом сина. Вона озирнулась і зрозуміла, що знов допустила помилку. 
Імператриця навіть з такої відстані могла розгледіти жах у очах світлої принцеси, що вже бігла до них. Біловолоса німфа спостерігала за Смертю і як світла жриця повинна була протистояти їй. Світло яке відходило від тіла молодої дівчини було яскравим, сліпучим і таким бажаним для темних, що вже відчули його і звернули на принцесу свою увагу.
Всім вже було відомо, що це тендітне створіння, яке перебуває на теренах Темної імперії як представниця світлих, було особливим. І не тільки тому, що дівчина була юною і цнотливою, що вона була принцесою і символом чистоти Світлої імперії. Вона була особливою, бо проявила свою істину сутність. Вона не просто була жрицею життєдайного світла, вона була рідкісною перлиною нескінченої магії світла, що могло живити темряву.
– Шаур! – закликала імператриця, витягнувши руки вперед і випускаючи мережу темряви, що повинна захистити світлу принцесу від скажених сміливців, що можуть скористатися нагодою і напасти на неї, спянілі від жаги торкнутися її світла. – Накажи їм прибрати тіло! – прошепіла вона. – Накажи Темніану!
– Приберіть тіло. – спокійно сказав імператор, а сам підійшов до молодшого кронпринца, і поклав на його плече свою руку. – Поясни себе, мій темний князе!
– Він намагався осідлати мого коня. – відповів Темніан, не відводячи очей від Луни.
Світла принцеса вже підбігла до темної імператриці і благала її дозволити надати допомогу вбитому. Вона виглядала зосередженою, не мала того жаху в очах на який так сподівався молодший кронпринц. Він був впевнений, що світла принцеса втратить свідомість, коли побачить цю драматичну сцену, як це зробили деяки з присутніх дам. Але він помилився.
Світла представниця Світлої імперії була зібраною, ніби готовою до всього. Вона знов здивувала Темніана, що ніяк не міг зрозуміти ні її, ні її сутності. Вона була світлою принцесою і жрицею Місячної долини, вона була ще дитиною і жінкою, вона повинна була злякатися і втекти, або впасти в істерику чи втратити свідомість. Вона повинна була відреагувати на вбивство інакше.
– Не можна, моя ясносвітла дитино. – Фірра прийняла в обійми Луну, та пригорнула її до своїх грудей. – Не можна. Йому вже не можна допомогти.
– Я повинна спробувати. – шепотіла світла принцеса, спостерігаючи як тіло вбитого охоронця підіймали і виносили з зали. – Я повинна спробувати.
– Ні. – шепотіла Фірра, підзиваючи до себе Зірі, що стояла за кілька кроків від них, адже прибігла слідом за принцесою. – Повертайтесь до своїх покоїв, моя ясносвітла. Вам не можна було цього бачити! Темніан зайшов занадто далеко. Зірі, прослідкуй щоб наша ясносвітла випила заспокійливий чай та лягла спати.
– Слухаюсь, найтемніша. – кивнула служниця і взяла світлу принцесу за руку. – Ходімо, ясносвітла пані.
– Хм, – хмикнув молодший кронпринц, задоволено посміхаючись. Він повільно-показово витер лезо скривавленого меча об рукави своєї білосніжної сорочки, поклав меч у піхви і зітхнув. – нехай залишається як така смілива. 
– Що? – перепитав імператор. – Про що ти говориш?
– Говорю, що завтра зранку я повертаюсь до Сутінкової зони, а принцеса може залишитись. Вона вже знайшла собі пару! – посмішка зникла з лиця Темніана, коли до його матері та світлої принцеси підійшов Марселіан.
Його старший брат виглядав збентежено і запропонував імператриці допомогу з Луною. Він готовий сам подбати про принцесу, відвести до її покоїв та переконатися, що з нею нічого не станеться. Марселіан був зацікавлений в світлій і не лише як чоловік, а як темний, що відчув її світло.
– Так, мій темний князе, – погодилась імператриця, – ви маєте рацію, переконайтесь, що принцеса буде захищена від недоречних зустрічей і розмов. Зірі приготує їй мій спеціальний чай,
– Слухаюсь, моя імператриця! – награно приклонивши голову, Марселіан мимоволі перевів свої очі на молодшого брата, що прожигав його своїм цинічним поглядом. 
– Обраний вже є, тому принцеса може повернутись додому. – відказав Темніан і замовк під важким поглядом гранатових очей матері.
– Досить, Темніан! Досить порушувати закони імперії! Досить гратися з життями інших! Досить! – імператриця Фірра була розгніваною, і ледь стримувалася. Вени на її обличчі вздулися і почорніли від темряви. Вона була розчарована поведінкою молодшого сина, якого вона любила до запаморочення. – Ви, мій темний князе, можете повертатися на війну, якщо так вам завгодно! І не повертайтесь додому до закінчення другого тижня! Коли ми проведемо заручини світлої принцеси, тоді і поговоримо з вами.
– Як побажаєте, моя найтемніша! – крізь сціплені зуби проричав Темніан і подивився на батька, що усім своїм виглядом підтримував дружину і погоджувався з кожним сказаним нею словом.
– Наші любі гості, – звернувся Шаур до натовпу вельмож, що затамувавши подих спостерігали за скоїним злочином та покаранням винуватих. – маршал темної армії мав право вчинити самосуд над його підлеглим, що присягнув на вірність імперії. Він порушив наказ свого маршала, за що і поплатився життям. – імператор спокійно і впевнено виправдовував вчинок молодшого кронпринца, тому не мав сумнівів що йому повірять. А ті хто не повірять, або знають справжні причини, не осміляться висказатись у присутності маршала темної армії. – Імперія приносить вибачення за незручності і просить усіх гостей залишити тронну залу. 
– Чи значить це, що світла принцеса обрала собі нареченого? – викрикнув хтось з вельмож.
– Ні. – відповіла імператриця, підійшовши до свого чоловіка і важко зітхнула. – Наша гостя повинна виважено поставитися до вибору, тому має час.
– То як ми будемо знати, що у нас є час для того щоб познайомитися поближче з принцесою Світлої імперії? – цього разу запитання поставив лорд Батістафьє, що мав репутацію лестивого циніка.
– Три дні поспіль в замку будуть проводитись бали на яких ви, шановне панство, матимите змогу якимось чином привернути до себе її увагу. По закінченю третього дня розпочнеться більш близьке знайомство принцеси Луни з тими обраними кандидатами, що так чи інакше впали у поле її зору. Будуть сумісні прогулянки, сніданки, вечері, вечорниці. – імператриця провела поглядом світлу принцесу, що у супроводі старшого кронпринца та служниці щойно зникла за дверима спеціального виходу для імператора. Вона полегшано зітхнула і покосилася на Темніана, що тільки-но збирався йти. – Ясносвітла принцеса повинна визначитись до кінця другого тижня свого перебування в Темній імперії, тому кожен з вас має шанс виставити свою кандидатуру на розгляд.
Поки імператриця Фірра та імператор Шаур залагоджували наслідки від самосуду їх молодшого сина, що збентежили та невдоволили вельмож, які були серйозним підгрунтям скарбниці імперії, Луна дісталася своїх покоїв. Вона все ще не могла повірити в те, що Темніан так хлоднокровно вбив людину на очах у сотень свідків. Вона ніяк не могла пробачити йому того кровожерливого погляду, в якому було стільки задоволення і пристрасті, що жоден воїн Світлої імперії за все життя проведене у війнах не зможе повторити.
    – Мосьпані, – звернулася Зірі, простягаючи світлій принцесі парцеляну з ароматним чаєм. – вам необхідно випити. Імператриця наполягає на цьому.
    – Дякую. – прийнявши до рук напій, Луна підняла очі на Марселіана, що стояв поряд з нею і дивним лагідним поглядом дивився в її обличчя, ніби намагаючись знайти в ньому ваду.
    – То ви дійсно все ще не визначились з кандидатурою? – запитав старший кронпринц і посміхнувся. Його глибокі карі очі сяяли зацікавленністю і благали відкрити йому свої секрети. – Чи можу я сподіватися, що отримаю вашу прихильність?
    – Прихильність? – перепитала Луна, зробивши ковток теплого чаю, що мав присмак гіркоти.
– Так. – кивнув Марселіан і його посмішка стала ширшою. – Адже ви обираєте претендента на роль нареченого по правилам і законам Світлої імперії.
– Це правда. – погодилась Луна.
– Як я знаю, за вашими правилами, ви повинні віддавати прихильність кандидатам, щоб мати змогу частіше бачитись та проводити більше часу разом, щоб пізнати один одного. – старший кронпринц приємно здивував світлу принцесу своєю обізнаністю в традиціях Світлої імперії. Хоча він як монарша особа повинен був це знати. – То чи можу я розраховувати на вашу прихильність?
– Ви вже отримали мою увагу, найтемніший. – відказала Луна. – ви один з перших, хто мав змогу провести зі мною аудієнцію і встиг потримати мене на своїх руках.
– Ви праві, моя ясносвітла пані! – розреготався Марселіан, знов здивувавши світлу принцесу такою емоційністю та безтактністю. – Я мав би за честь тримати вас у своїх обіймах вічність!
– Мосьпане, – зойкнула Зірі, втрутившись в розмову, – вам не можна так говорити. – її голос був тихим та дрижачим від страху перед господарем, але служниця імператриці повинна була нагадати вельможі про те з ким він веде розмову.
– Так-так, не можна. – погодився Марселіан, не розгнівавшись на служницю, що щойно вказала йому на його місце. При інших обставинах та в іншій компанії він би неодмінно наказав побити її батогами або вкинув би в підземні темниці на тиждень, щоб вона згадала кому прислуговує. Але зараз він не міг показувати себе з такого боку, адже знав що в очах світлої принцеси, що була цнотливою та консервативно вихованою, він впаде на саме дно. – Та все ж, – він підійшов на крок ближче до Луни і різко опустився перед нею на одне коліно. Скориставшись її здивуванням, він поклав свої руки на її коліна і подивився в очі з усією ніжністю на яку він був спроможним. – я бажаю щоб ви, моя ясносвітла, були прихильнішою до мене. Я бажаю, бачитись з вами як умога частіше. Я бажаю, проводити з вами як умога більше часу. Я бажаю, щоб ви бажали мене.
– Мосьпане, – знов пропищала Зірі, – зупиніться, будь ласка. Вам не можна,
– Все добре, Зірі. – посміхнулась до неї Луна і незважаючи на легкий дискомфорт від відчуття чоловічих рук на своїх колінах, спокійно допила чай і протягнула пусту парцеляну служниці. – Найтемніший пане, – звернулась вона до Марселіана, поклавши свої маленькі долоні на його гарячі руки. – ви є одним з претендентів, тому ми будемо часто бачитись з вами. – запевнила вона, і здригнувшись, відхилилась корпусом назад.
Марселіан різко відтяг свої руки, висмикнувши їх з-під долонь світлої принцеси, лише для того, щоб перехопити їх. Він міцно тримав тендітні пальчики Луни, не дозволяючи їй навіть подумати про те, що вона може чинити опір. Він повторив те, що вже намагався зробити на балу. Швидко обцілувавши кожен пальчик її рук, перевів губи до запясть, на яких пригальмував та подовжив поцілунки.
Він не відводив очей від гарненького обличчя світлої принцеси, що вмить спалахнуло багрянцем. Він розумів, що світла цнотлива дівчина, яка ніколи не мала близкосьті з чоловіком, не зможе стримувати своїх емоцій та відчуватиме потяг до першопроходця, що привідчинив їй двері у світ пристрастей і дивовижних відчутів. Адже Марселіан полюбляв бути першим чоловіком в житті недосвідчених дівчат, досконало знаючи як сполохати в них усіх метеликів та заохотити їх до згоди на злягання.
– Я бажаю вас всю! – хрипло прошепотів Марселіан, останній раз поцілувавши запястя світлої принцеси, що затамувавши подих, дивилась на нього, соромлячись за них двох. – Думайте про мене, як я про вас.
Старший кронпринц ще раз посміхнувся до Луни і швидко пішов з її покоїв. Він був задоволений собою і знав, що принцеса не зможе так просто викинути його з голови і неодмінно буде зважати на ті відчуття, які він подарував їй, цілуючи її пальці та запястя. Він був впевнений у собі і не втрачаючи запалу та величезного бажання спустити напругу, викликав до себе одну з панянок, що були на балу. 
    – Зірі, – звернулась Луна, завершивши перевдягання у нічну сорочку.
    – Так, мосьпані? 
    – Що ви можете мені розповісти про старшого кронпринца. – світла принцеса усілася на маленький мякий пуф і простягнула служниці гребінець, дозволяючи їй розчисати своє волосся.
– Залежить від того, що ви хочете дізнатись, мосьпані! – відповіла Альта, що увійшла до кімнати, коли з неї вийшов старший кронпринц, і стояла у затінку, мовчки спостерігаючи за своєю подругою та гостею імперії.
    – Альта?! – здивувалась Зірі і розгублено подивилась на старшу служницю імператриці Фірри. – Але ж твоя зміна наступить зранку.
    – Я дізналась про те, що сталось на балу, тому вирішала перевірити чи з вами все добре. – пояснила Альта. Взявши другий гребінець і відділивши невеличке пасмо білосніжного волосся, вона почала розчісувати його обережними рухами. – Що ви хочете знати, моя ясносвітла пані? – запитала вона, звертаючись до Луни. – Я розповім вам усе, що вас цікавить.
    – Дякую. – видихнула світла принцеса, і посміхнулася, адже була рада бачити і чути Альту та її підтримку. – Я хочу знати чи старший кронпринц такий самий як його молодший брат?
    – Ох, ні, мосьпані! – засміялися дівчата і майже в один голос заперечили очевидне. – Це дві протилежності!
    – Майже протилежності. – поточнила Альта і підморгнула Зірі, що почала розплутувати невеличке кубельце, утворене усередині пасма. – Пан Марселіан не такий прямолінійний як маршал. Він полюбляє бути у центрі уваги та лестить усім і кожному, якщо має на то причини. Він любить користуватися людьми. – голос Альти був тихим і беземоційним. Вона уникала називати імя Темніана, замінюючи його званням молодшого кронпринца. Натомість старшого кронпринца вона називала паном Марселіаном, що було дивним. – Маршал дуже жорстокий, але й справедливий. Він ніколи не покарає прислугу без причини, і ніколи не забере життя без доведеної провини. А пан Марселіан може покарати якщо не матиме настрою. Він може покарати невинних, якщо винні нададуть йому те, що він забажає.
    – Альта, – ледь чутно звернулась Зірі, намагаючись зупинити розповідь подруги, для якої старший кронпринц був особливим чоловіком. Вона знала її секрети і не хотіла, щоб ображена і скривджена Альта розповідала світлій принцесі те, про що вона не повинна дізнатися.
    Альта замовкла і крізь вологі очі подивилась на Зірі. Вона завмерла на місці і боялась поворухнутись, щоб не зірватись в істерику, що вже підкотила до її горла. Луна відчула напруження служниць і темряву, яка повисла над нею. Світла принцеса обережно підвелася, і повернулася до дівчат, що зніяковіло стояли на місці.
    – Я хочу знати усе, – тихо звернулась Луна, почергово вдивляючись в очі наповнені смутком. – я ніколи не згадаю про вас ні за яких обставин, але хочу почути правду. Це дуже важливо для мене як для принцеси і як для жінки, що прибула до Темної імперії в пошуках нареченого та майбутнього монарха Світлої імперії.
    – Тоді не обирайте пана Марселіана. – видихнула Альта. – він не підходить вашій ясносвітлості.
    – Чому? – світла принцеса простягнула руки до служниць, і дочекалась поки дівчата візьмуться за них. Вона затамувала подих і випустила частку своєї світлої магії, що ледь помітними смужками оплела їх руки. – Ця розмова буде нашою таємницею. Все що ви скажете зараз буде назавжди поховано в магії Світла.
    – До того як стати служницями імператриці, – першою почала Зірі, сподіваючись, що так допоможе Альті перевести подих і відтягне болючі спогади. – ми прислуговували кронпринцам. Я була персональною помічницею Темніана, а Альта прислуговувала Марселіану. 
    – Ми почали прислуговувати їм з пятнадцяти років. – доповнила розповідь Альта, поточнюючи важливі деталі.
    – Так, – кивнула Зірі. – нам було по пятнадцять, а принцам пятнадцять і двадцять відповідно. Темніан завжди був поважливим до усіх, він не перегибав палки і часто не звертав уваги на помилки. – з перемінним тремтінням у голосі розповідала Зірі, дивлячись у очі світлої принцеси, що уважно слухала її, продовжуючи тримати за руку. – Темніан жодного разу не покарав мене, не зважаючи на те, що мене було за що покарати. Я припускалася багатьох помилок і часто дратувала його своєю необачністю та нетямущістю, але молодший принц ніколи не карав мене. Навіть пояснював своїм батькам та нашим головним наставницям, що не вбачає себе кращим за нас і розуміє, що всі ми люди і можемо припускатись помилок. А от Марселіан був інакшим. Він постійно зганяв злість на Альті, навіть тоді коли не було її провини. Він міг побити її рушником, щоб не залишати слідів на тілі. Він міг заради втіхи наказати їй вилизувати його чоботи, якщо вони не були начищені до блиску. Він міг, – Зірі перевела погляд на Альту, і закусила губи. – він часто заставляв її робити те, на що вона не погоджувалась.
    – Невже він і справді не той, за кого себе видає? – перепитала Луна, не зовсім зрозумівши останнє речення, що прозвучало якось дивно для неї.
    – Пан Марселіан, – Альта блідо посміхнулась до Зірі і продовжила розповідь. – завжди був ексцентричним. Він полюбляв жінок і чоловіків, не цурався користуватися своїм положенням, не турбувався про відчуття тих, ким він користувався. Спочатку він заставляв мене дивитись на те, що йому було довподоби. А потім вимагав підкорюватись і приймати участь у всіх сексуальних іграх. – лише зараз світла принцеса зрозуміла, що саме їй здалося дивним у розповіді Зірі. Мова йшла про сексуальні забаганки старшого кронпринца. 
    – Чи знала про це імператриця? – тихо запитала Луна, посилюючі магічні потоки, щоб як умога більше болю і темних відчуттів відтягнути на себе, і звільнити Альту від тягаря.
    – Ні. – видихнула Альта. – імператриця не знала. Ніхто не знав, окрім Зірі. Я не могла нікому розповідати про це. Пан Марселіан забороняв мені. Я була всього лиш молодою служницею.
    – Коли імператриця дізналась про все, – продовжувала Зірі. – вона вперше за всю історію імператорського правління відшмагала старшого кронпринца батагом на очах у всієї прислуги. Вона зібрала нас у внутрішньому дворі посеред ночі і наказала усім запамятати те, що вона скаже. Вона наголошувала, що не дозволить жодному з синів бути нелюдом і поводити себе так як Відступники. Вона наказала усім нам добровільно розповісти їй у подробицях усі непристойності та неприпустимості скоєні її старшим сином. А потім вона забрала у своїх синів персональну прислугу і закріпила нас з Альтою за собою.
    – Пан Марселіан дещо змінився з того часу. – виправдовувалась Альта. Вона мала особливі почуття до старшого кронпринца і попри все погане що він зробив їй, намагалась не сильно заплямовувати його репутацію. – він просто був молодим і вважав себе імператором. Зараз він змінився. Він більш поважно відноситься до жінок.
    – Лише для того, щоб затягнути їх у ліжко. – огризнулася Зірі, втративши витримку, і зовсім забувшись перед ким вона стоїть.
    – Пан Марселіан не настільки поганий, але не є гарною кандидатурою на місце нареченого світлої принцеси! – відказала Альта, косо поглянувши на свою подругу, що дозволила проявити емоції.
    – Чи знаєте ви що сталося у ніч, – не встигла Луна згадати про яку саме ніч йшлося в розмові з паном генералом, як Зірі відповіла:
    – Ніч Спустошення. Сім років тому. Це сталося сім років тому і ніхто не знає, що саме сталося. – дівчина затріпотіла віями, ніби жахнувшись того, про що могла здогадуватись. – все що нам відомо, мосьпані, це після повернення кронпринців з битви, вони назавжди змінилися. Темніан став таким, яким ви його бачили ці дні. Жорстокий, але справедливий. І Марселіан після тієї ночі переїхав жити до замку на схилі і дуже рідко приїздить до замку імператора, ніби уникає чогось. Ніхто з воїнів ніколи не говорить про ту ніч. – вона знизала плечима. – усі бояться згадувати про ту страшну ніч, навіть в алкогольному спянінні ніхто і слова не скаже.
    – Ясносвітла пані, – видихнула Альта, – вам треба відпочити. Я залишусь з вами, а Зірі піде. Завтра вранці вона знов буде до ваших послуг, а я зміню її перед балом.
    Луна подякувала служницям за їх довіру і побажавши їм витримки та надії, умостилась у ліжку, щоб спробувати заснути. Адже їй необхідно поспати хоч трохи, щоб не збожеволіти від думок та відчуттів, що не дозволяють їй дихати спокійно.
    На ранок світла принцеса не відчувала легкості на яку так сподівалась після поринання у нічний сон. Вона відчувала тягар, що скутував її серце і змушував бажати втікти з імператорського дому, бажати ще сильніше повернутися до Місячної долини, бажати покинути лігво темряви та усіх, хто цю темряву підтримує.
    Зірі допомогла Луні причепуритися, заплела волосся у коси і закріпила їх у хвилеподібну зачиску, декорувавши її гілочками і квітами. Сьогодні світла принцеса обрала сукню блідо-рожевого кольору з кораловим корсетом і легкими спідницями. Мереживні рукава та горловина закривали відкриті ділянки спокусливого юного тіла і надавали образу легкості. Від прикрас світла принцеса відмовилась, залишивши лише Світло життя.
    Вона спустилася на перший поверх і у супроводі Зірі вийшла на терасу, що була споруджена для приватних сніданків та вечерь імператорської родини. Адже всі інші вельможні гості могли снідати у спеціально відведених приміщеннях або у своїх кімнатах, в яких вони оселилися на найближчий тиждень-два.
    Імператор разом з імператрицею обговорювали якісь сімейні справи, періодично замовкаючи для того, щоб насолодитися смаком їжі. Вони сміялись і виглядали невимушеними, розкутими і по-домашньому рідними людьми. Імператриця Фірра виглядала як завжди розкішно і сексуально, не зважаючи на те, що була вдягнена в довгий шовковий халат, що майже повністю прикривав її спокусливі форми та стрункі ноги. Її чоловік також не мав бажання одягати парадного одягу, надавши перевагу чорним штаням та білій сорочці, яка була довільно випущена з поясу.
    – Темних літ, найтемніші! – присідаючи у реверансі, привіталася Луна з посмішкою.
    – Світлого життя, моя ясносвітла дитино! – вигукнула Фірра і вказала рукою на вільне місце біля свого старшого сина, що з відкритою зацікавленністю розглядав світлу принцесу. – чи ви добре себе почуваєте, ясносвітла моя?
    – Дякую за вашу турботу, найтемніша пані. – відповіла Луна і присіла на мякий стілець біля Марселіана.
    Вона зауважила, що старший кронпринц виглядав інакше ніж вчора. Він був гарним, опрятним та звільнився від запаху алкоголю, прикрашеного різким парфумом. Його волосся було аккуратно зачісано у відповідну для монархів зачіску, і робило акцент на плечах. Кронпринц був одягнений у шовковий дублет з вузькими рукавами та рудиментарною баскою, яка трохи прикривала стегна, а ноги облягали лосини.
    Марселіан схилив голову.
    – Ви виглядаєте розкішно, Луна!
    – Ваші манери, мій князе! – обурилась імператриця і звела брови. – ясносвітла Луна. Принцеса Луна. – нагадала вона про етикет та правила зверненя до монарших осіб.
    – Звісно, – посміхнувся старший кронпринц і знов схилив голову перед світлою принцесою. – Моя ясносвітла Луна!
    Світла принцеса не відповіла, хоча посміхнулася проявивши свою повагу. Вона все ще не знала, чи зможе опанувати себе і свої нові відчуття, після розповідей служниць. Вона вже не могла довіряти словам старшого кронпринца і воліла пригальмувати з характеристикою чоловіка, що був одним з претендентів на її руку. Луна планувала поспостерігати за ним, адже вірила, що всі люди можуть змінюватись в кращу сторону. У кожній людині є світло, навіть якщо воно сховане за темрявою.
    – Ми вирішили пригостити вас, моя ясносвітла дитино, блюдами нашої кухні, виключивши з рецептів мясо. – Фірра дала вказівку, і на стол перед світлою принцесою поставили тарілку зі свіжим салатом, – ви ж не вживаєте мяса, моя ясносвітла?
    – Дякую за турботу, найтемніша пані. – посмішка світлої принцеси стала більш ніжнішою, а очі спалахнули від задоволення, коли вона пробігла очима по стравах, що вже стояли на столі. Як і сказала імператриця Фірра, жодна з них не мала мясних інгридієнтів і складалася з рослинної їжі. – Ви занадто сильно переймаєтесь моїм комфортом. Я можу зрозуміти, якщо ви потребуєте вживання в їжу, – світла принцеса замовкла.
    Вона стихла, відчуваючи темряву, що наближалась до неї. Її очі дивились на молодого чоловіка, що швидко крокував до тераси. Він гордівливо тримав голову і зневажливим поглядом дивився у відповідь. Його чорні сапфірові очі палали пітьмою і цинізмом до всього світлого. Молодший кронпринц зупинився на мить, зиркнув очима на охоронця, що непомітив його, хоча перебував на посту. 
    – Які люди приєднались до нашого сніданку. – саркастично сказав Марселіан. – а обіцяв поїхати рано вранці.
    – Темніан?! – здивовано округлюючі очі, імператриця підвелась з місця, але ніби щось згадавши, передумала вставати. – мій темний князе, що трапилося?
    Молодший кронпринц підійшов до столу, кивнувши імператору і зачекав, допоки йому принесуть стілець. Він розпорядився поставити стілець навпроти світлої принцеси, і замовив кривавий стейк. 
    – Що ви собі дозволяете, мій князе? – нестримано запитала Фірра, схопивши свого чоловіка за руку, потребуючи його підтримки. – Ви не можете їсти мясо та ще й майже свіже у присутності світлої принцеси!
    – Ще як можу. – видихнув Темніан, повільно поводивши очима по овочам, фруктам і хлібним виробам. – Вона не проти після вчорашнього балу.
    – Маршал бажає змінити страву. – голосно сказав імператор Шаур, звертаючись до свого персонального слуги. – Ніякого мяса!
    – Ніякого мяса. – погодився Темніан, і перш ніж слуга його батька побіг пояснювати кухарю, що вже немає потреби у смаженні улюбленої страви молодшого кронпринца, доповнив, – яблучний пиріг!
    – Так, мосьпане! – слуга приклонив голову і зник у сутінках.
    Луна намагалась опанувати страх, що жеврів в її грудях, коли темний маршал знов перевів на неї свій бездушний погляд. Вона вже не хотіла їсти чи пити, вона не хотіла ніяких розмов. Все що вона бажала цієї самої миті – це втекти кудись подалі від Диявола, що з легкістю порушував всі райдужні барви у її всесвіті.
    Молодший кронпринц як завжди виглядав ідеально. Він не дозволяв собі забуватися про свій статус і не дозволяв цього робити іншим. Одягнений у чорне, він підкреслював свою любов до темряви та традицій Темної імперії. Чорні штані облягали його стрункі ноги з обємними ікрами, туніка з золотими розписами була підпоясана червоним широким поясом, та ледь торкалась сідниць. І головне він не розлучався зі своїм гострим мечем, що спочивав у костяних піхвах.