У темряву дивлюсь пустими я очима
В надії взяти з неї сенс свого буття
Мене у плечі б'ють — говорять: "молодчина"
Хоча насправді я розбещене дитя.
Пишу від того, що не можу говорити,
Кричу, бо вже давно себе програв.
Мені потрібна тільки мить, щоб зрозуміти,
Чи я хоч щось у цьому світі цінував.
І у холодному від страху розумінні,
Наскільки хочеться домашнього тепла,
Політ думок і мої докори сумління –
Та ще тримаюсь я, хоча згорю дотла.
Останній вдих, останній видих болю,
З останніх сил на дві ноги я встав,
Зціпивши зуби і показавши волю,
Я зник, я безвісти пропав.
Відредаговано: 22.10.2025