Слова і фарби
Поетичний вартовий
Присвячено Миргородському музею Давида Гурамішвілі.
Знайомий миргородський краєвид,
Птахи у небі вже летять у вирій.
Іду в музей. Там вже стоїть Давид –
Закам’яніла постать на подвір’ї.
Закам’яніла? Ні. Бо він живий…
Він споглядає на пташині злети.
Задумливо, критично, з-під брови
Він дивиться на нас – на нас, поетів!
Гранітний поетичний вартовий!
Спостерігає, пильно поглядає,
Чи у віршах були відверті ви?
Чи просто – вітерець вербу гойдає…?
Велично влітку, взимку й навесні
Стоїть Давид все на одному місці.
Він, пам’ятник, нагадує мені,
Що маю й я зробити в цьому місті…
Відредаговано: 16.09.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
