Я просто ходжу своїм містом і описую у віршах те, що бачу: те, про що хочеться лірично співати – міські та річкові пейзажі; те, чим хочеться нескромно похвалитися перед гостями – багата історія та пам'ятки; і те, що надає моєму місту гоголівської веселості та колориту – літературна спадщина великого письменника.
Пам'ятник Миколі Васильовичу Гоголю у Миргороді.
Миргород після дощу
Як хочу я приїхати до міста,
Неквапливо приїхати Хюндаєм,
Побачити веселоньку барвисту,
Що сонце поміж хмарами гойдає.
Гуляти Миргородськими гаями,
Дивитись на Хорольську чисту воду.
Заслухатись у травні солов’ями.
Дощі минуть, як будь-яка негода.
Умилось моє місто під дощами.
Засяяв знову світ яскравим блиском.
Веселка теж у небі заблищала.
Люблю тебе, родинная колиска.
Хорол тихоплинний в межах Миргородського курорту.
Вітання музею Давида Гурамішвілі
З нагоди 50-ліття заснування Миргородського музею.
Де ж подітися поету,
Де знайти порозуміння?
Хто ж підтримає на злеті
І плекатиме без зміни?
Як боюсь, що рима стигне,
Що нічого вже не вийде,
Я приходжу на гостини
В дім грузинський, до Давида.
Нас веде по творчим сходам
Крізь стрімкі життєві хвилі,
Дах гостинний у негоду –
Наш музей Гурамішвілі.
Підіймаймо ж, друзі, ліру!
Хай птахи-вірші злітають,
Хай музей у місті миру
Всім на радість процвітає!
2019 р.
Авторські малюнки для фронтону музею Давида Гурамішвілі у Миргороді.
Відредаговано: 16.09.2024