Тупиковий період

Ні, ну ви тільки на нього подивіться. Знову хвалиться, що він ще щось у тій газеті бачить. Тож читай її собі в хаті, навіщо на лавку виходити та людей дратувати, типу, що тільки в нього ця газета є? І то кожен раз, як тільки її отримає, не кум, а серіал «Санта Барбара».

А кому зараз ті газети потрібні, як у всіх тепер смартфони є. Навіть у мене є, донька дала якогось «зламка», бо собі щось нове купила. То поки навчився зателефонувати чи підняти слухавку, то тиждень пройшов. Бідолашна злякалася і приїхала з міста, бо подумала, що параліч розбив і лежу без памперса, чи взагалі помер. Але як ото навчився ним користуватися, то палець тепер не згинається від того тикання в екран, бо ж там стільки брехні, що аж час прискорюється.

— Здоровенькі були, куме, — вітаюся, присідаючи поряд на лавку.

— Був колись, а тепер такі, як і ви, — дає здачу кум.

— Що читаєте?

— А ви що не бачите? Газету читаю.

— Старомодні ви, куме, відстаєте від прогресу, так сказати. Зараз всі нормальні люди черпають інформацію ось з цього, — похвалився я своїм «зламком», тицьнувши йому під ніс смартфоном, — тут і почитати можна, і подивитися відео чи послухати…

— Дивитися і слухати я придбав собі телевізор, щоб не зазирати так, як ви, в дупу, — різко обірвав мене кум. — Думаєте, що в мене немає такої цяцьки? Є, ще раніше ніж у вас з’явилася, просто для мене читати паперову газету чи книгу набагато краще.

— А яка різниця на чому читати?

— Велика, газета це не просто носій інформації, вона ще заставляє працювати мозок уявою, а ще і найкращий помічник, який здатен вас інколи виручити.

— Що ви верзете, який ще помічник?

— Та на всякий випадок, ось прочитали ви новину в смартфоні, яка вас роздратувала, що ви зробите?

— Ну, не знаю… мабуть, згорну вкладку.

— А роздратованість куди подінете? Нікуди, бо вона залишиться з вами, а я можу розірвати газету на шматки чи зім’яти і жбурнути від себе, ось вам і психотерапія, щоб зняти стрес. Чи, допустимо, натрапили ви на новину в своєму смартфоні, що якийсь там «вельми вельможний» пан дбає про добробут народу і за це його фейс серед стрічок на весь екран розмістили. Але ж ви добре знаєте, що ця чиновницька морда — хабарник, злодюга, брехун та хамло, і всі його заслуги – це те, що він вправно користується деякими послугами жінок, маючи таке становище. І що ви з цією мордою зробите?

— Ну…

— Гну! А я цю морду з газети і на цвяшок до туалету, на випадок, якщо туалетний папір не вчасно закінчиться. Хоч і пасивно, але помстився, ви зі своїм смартфоном цього не зробите. А якщо чесно, то я, куме, газету виписую не тільки задля того, щоб почитати новини, але й за те, що вона мене часто виручає в побуті…

— Ну, я вже чув як…

— Ні-ні, то я трохи психанув, пам’ятаєте мої яблучка, що до весни зберігаються? Це я їх газеткою обгортаю і капусту також. А згадайте, яке смачне сало, якщо його загорнути в газету і запекти на вогнищі. А капелюхи з газети від спеки, чи під час фарбування стелі? І для розпалювання, і мухобійкою вона слугує, так що користь від неї мені є, бо завжди поруч зі мною. А ваш смартфон з інтернетом у більшості людей забирає лише розум.

— Як це?

— А ось так… Он бачиш, мій внук зі школи іде за допомогою джіпіес. Воно ж голови вже не підіймає, і їсть, то в телефон дивиться, і, звиняйте, до туалету сходити без нього не може. Вони вже без цього смартфону два до два додати не можуть, реферати з інтернету завантажують і роздруковують не читаючи, то звідки ж розуму братись? Ось, дивись, — він гукнув до внука. — Сашко! Яка зараз пора року? О, бачиш в смартфоні шукає, бо голови підняти щоб навколо глянути, розуму не вистачає. Зомбі… з приходом інтернету з смартфонами, для нас настав «тупиковий період». — зітхнув кум, дістав з кишені кисет, відірвав від газети шматочок, скрутив самокрутку і запалив.

Запашний тютюн «запропонував» і мені запалити, але я чітко усвідомив, що в мене не вийде загорнути тютюн в захисне скло від смартфону і доведеться просити в кума газетку, бо ж я її так, як він, не отримую.