Слава Рідним Богам!
Банник.
У лазні старій, там де пара густа,
Живе собі дух - тінь гаряча й німа.
Він любить коли пар висить у горі,
Та ллють по маленьку води на камін.
Він знає хто з наміром чистим прийшов,
А хто приніс злобу - той гнів тут знайшов.
Його не обдуриш ні словом, ні знаком,
Бо бачить він душу,під шкірою й паром.
Віники в'яже з берези і липи,
В воді їх замочить, щоб гарно прогріти.
Як добре його вшанувати в мовчанні,
То вийдеш із лазні, як новий світанок.
І правила треба його поважати,
Не можна вночі у лазню ступати.
Бо той хто порушить його спочивання,
Почути від Банника може бурчання.
Той шепіт почувши,піде прохолода,
Від п'ят до і тім'я відчуєш ти холод.
Тож краще з повагою духа вітай,
Коли паром тіло змиваєш - згадай.
У лазні він сторож - не води,а душі,
Що в грудях у кожного тихо сидить.
І поки шануєш ти духів старих,
Банник дарує здоров'я тобі.
Бо пар то не просто волога і жар,
То дихання предків,що в нас не вщуха.
І в кожній краплині,що з тіла сплива,
Радіє старий дух і все пам'ята.
Відредаговано: 29.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
