Слава Рідним Богам!
Розмова з вітром.
Стою на горі,де світло й простори,
Де гори цілують небесні хмарки.
Звертаюсь до вітру, до вільного брата,
Щоб те що цікавить мені розповів.
Скажи мені вітре - питаю я щиро,
"Чому у життя така стежка мінлива".
"То сонце сміється,то хмара гримить,
І серце не знає, де правда, де ні" ?
А вітер зітхає - життя й є дорога,
Де вчишся любити, дружити, зростать.
Не бійся ти бурі - вона не ворожа,
Вона тебе вчить, як сильнішим ставать.
А як же любов - спитав вітра несміло,
Вона ж як вогонь , і гріє й пече.
Любов - мовив вітер, то диво безцінне ,
Вона живе в тому, хто любов'ю живе.
А люди? - питаю, чому так буває,
Не бачать ,як іншій людині болить.
Бо серце закуте у тишу і заздрість,
Той лід лиш розтопить сльоза доброти.
Я довго мовчав і дивився у небо,
А вітер кружляв і неначе навчав.
Сказав він мені, ти в собі не копайся,
Бо сенс - у дорозі, в сім'ї, у роках.
І він обійняв мене, до прохолоди,
Та тихо сказав - ти живи і палай.
Я поруч завжди, коли втомишся, свисни,
Тебе підхоплю я, про це пам'ятай.
Відредаговано: 29.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
