Слава Рідним Богам!
Забуті вірування.
Набігли чужинці з хрестом у долоні,
Забрали свободу,скували у слові.
Сказали,єдине, смеренне життя.
А інше - пітьма що веде в небуття.
Вогні на узвишшях вони загасили,
Ріки й гаї брудним словом покрили.
Де духи жили- тепер церкви стоять,
Щоб серце народу скорилось їм там.
Свята , у які шанували природу,
Змішали з молитвою й новим народом.
Купальські вогні і весняні пісні,
Назвали гріхом , в забороні вони.
А духів що друзями завжди були,
У домі ,у лісі, куди не піди.
Так церква сказала" То демон,то зло",
І в страх закували душевне тепло.
Жінок , які знали яка де трава,
Що вміли словами людей лікувать.
Назвали іх відьмами, слуги пітьми,
І в полум'ї душі їх спокій знайшли.
Волхвів ,що співали про небо й поля,
Що чули про що їм говорить земля.
Позбавили права Богів прославлять,
Щоб тільки їх Бог міг людьми управлять.
Сказали немає ніяких Богів,
Лиш тільки є їхній, єдиний, живий.
А Перун і Дажбог ваш, то примха стара,
Відкиньте усе - бо то тільки мара.
Та в венах кипить давня кров родова,
І пам'ять з глибин всеодно ожива.
У пісні, у жесті, у слові старім,
Живе таємниця у спадку святім.
По крихтам прийшов час збирати слова,
І втрачену мудрість згадати пора.
Традиції,віру й коріння свої,
Щоб світ оживився в єднанні землі.
Відредаговано: 29.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
