12. Секрет золотого горщика

      У далекому Казковому Лісі жив маленький ведмедик на ім’я Потапчик. Він був дуже допитливим і понад усе на світі любив солодощі. Але одного разу він задумався: «А якого ж кольору найсмачніший мед?».

       Потапчик взяв свій улюблений дерев’яний горщик і вирушив у подорож, щоб знайти відповідь на це запитання.

       Спершу він прийшов на велике біле поле, де цвіла гречка. Там літали працьовиті бджілки. Потапчик підійшов до них і запитав:

        — Бджілки-трудівниці, чи знаєте ви, якого кольору найсмачніший мед?

        Бджілки загули:

      — Спробуй наш, гречаний! Він темно-коричневий, наче шоколад, і дуже ароматний. Він дає багато сили!

        Потапчик скуштував крапельку. Мед був терпким і густим. «Смачно, — подумав ведмедик, — але чи він найсмачніший?».

         Він пішов далі й опинився біля високих лип. Там повітря було солодким-солодким.

        — Пане Липовий Цвіте, — звернувся Потапчик до дерева, — якого кольору мед найкращий?

        З гілок почулося тихе шепотіння:

     — Найкращий мед — світло-жовтий, майже прозорий. Це липовий мед. Він лікує від застуди та допомагає міцно спати.

       Ведмедик лизнув світлу крапельку. Вона була ніжною і прохолодною. «Це чудовий мед, — вирішив він, — але я маю шукати далі».

       Наступного дня Потапчик вибіг на сонячну галявину, де росли яскраві соняшники. Вони повертали свої голови до сонечка.

       — Соняшники, підкажіть, який мед найсолодший?

       — Наш! — вигукнули квіти. — Він яскраво-золотий, як саме сонце. Він пахне літом і радістю!

   Ведмедик спробував золотистий мед. Він був солодким і дуже теплим. Потапчик уже зовсім заплутався. Коричневий, прозорий, золотий — усі вони були чудовими!

     Він сів на пеньок і засумував. Його горщик був майже повний різних крапельок, але він так і не знайшов «найсмачніший». У цей час до нього прилетіла стара знайома — бджілка Жужу.

       — Чому ти сумуєш, ведмедику? — запитала вона.

       — Я не можу обрати колір найсмачнішого меду, — зітхнув Потапчик.

        Жужу засміялася і прошепотіла:

        — А ти спробуй мед, який ти принесеш своїй мамі.

      Ведмедик повернувся додому, обійняв маму-ведмедицю і пригостив її медом зі свого горщика. Мама посміхнулася, скуштувала і сказала:

     — Ой, Потапчику, це найсмачніший мед у світі! Бо ти шукав його з любов’ю і приніс мені від щирого серця.

        Тоді Потапчик зрозумів головний секрет. Неважливо, якого кольору мед — темний чи світлий. Найсмачнішим стає те, чим ти ділишся з близькими та що зроблено з добротою.