4. Подорож Краплинки-Мандрівниці

     Високо-високо в небі, на великій і пухнастій синій хмаринці, жила маленька Краплинка. Вона була прозорою, як сльозинка, і дуже веселою. Разом зі своїми сестричками-краплинками вона любила стрибати по хмаринці, наче по м’якому батуту.

      Одного разу небо затяглося темними кольорами, і почався справжній літній дощ. Краплинка міцно трималася за край своєї домівки, але сильний порив вітру підхопив її — і вона полетіла вниз.

      — Ой-ой-ой! — кричала Краплинка, стрімко падаючи крізь туман.

     Коли вона нарешті приземлилася, то опинилася на широкому зеленому листку великого лопуха. Вона озирнулася навколо: небо було далеко, а її рідної синьої хмаринки ніде не було видно. Величезні дерева закривали собою сонечко, і маленькій мандрівниці стало дуже самотньо.

     — Хмаринко! Де ти? — гукала Краплинка, але у відповідь чула лише шелест трави.

    Раптом на листок сів яскравий Метелик. Його крильця були вкриті пилом, і він виглядав дуже втомленим.

     — Чому ти плачеш, маленька? — запитав він.

     — Я загубила свою маму-хмаринку, — схлипнула Краплинка. — Тепер я зовсім нікому не потрібна на цій великій землі.

     Метелик усміхнувся:

   — Ти помиляєшся. Подивися на мене. Мої крильця пересохли від спеки, і я не міг летіти далі. Ти подарувала мені прохолоду і сили. Дякую тобі!

     Краплинка здивувалася. Вона поглянула вниз і побачила, як під листком лопуха маленька квіточка підняла свою голівку. Краплинка обережно скотилася з листка прямо в чашечку квітки. Квіточка одразу розквітла, засяяла яскравими кольорами і прошепотіла: «Яка смачна вода! Дякую, Краплинко!»

     Потім сонечко вийшло з-за дерев. Воно ніжно погладило Краплинку своїм теплим промінчиком. Маленька мандрівниця відчула, що стає легкою, наче пір’їнка. Вона почала підніматися вгору, перетворюючись на невидиму пару.

     — Дивись! — вигукнув Метелик знизу. — Ти повертаєшся додому!

    Вгорі Краплинку вже чекала її хмаринка. Вона стала ще більшою і красивішою. Хмаринка обійняла свою донечку і прошепотіла:

     — Ти була дуже сміливою. Ти не просто гуляла, ти допомогла життю на землі.

     Краплинка посміхнулася. Вона більше не боялася загубитися. Вона знала: де б вона не опинилася, вона завжди принесе користь і знайде шлях додому.