Розділ 35

Мені потрібно було б побути на самоті. Так мені тоді здавалося правильним. Тому, я попросила Мел відкрити портал в храм.

Коли я опинилася в залі перед скульптурами творців, то все що я могла сказати це:

— Чому чоловіки такі тугодуми! У будь-якому зі світів вони такі однакові! Чому завжди спрацьовує стереотип, що жінка слабка ланка і її потрібно оберігати? Ні, я не сперечаюся іноді це дійсно потрібно. Але, чи доцільно це в цій ситуації?

— Радий бачити тебе тут Аріна — несподівано прозвучало за спиною. Обернувшись, я побачила Аріс який йшов по проходу.

— Привіт. Нічого, що я сюди прийшла? — дивлячись на нього запитала я і тихо додала — Мені потрібно було місце, де я могла б подумати, побороти свою образу і знайти правильне рішення.

— Можу вислухати, підказати, допомогти якщо хочеш — так само тихо відповів жрець.

— Так, в принципі, все і так ясно — сказала я — Просто, у нас відбулися невеликі розбіжності з хлопцями. Не хотіла лаятися. Зараз трохи охолонуть і поговоримо. І ще раз обговоримо все спокійно.

— Я не сумніваюся в тому, що у вас все вийде — посміхнувшись сказав він.

— Як ваші справи Аріс? — запитала я. Мені не потрібно було уточнювати, що саме я маю на увазі тому, що прекрасно бачила, що він мене зрозумів.

— Поки все без змін. У нас зобов'язання з обох сторін. Правда вони, завдяки обставинам, що відкрилися, тепер мають певний термін — почав пояснювати він — кожен з нас повинен відпрацювати, скажімо так певну кількість років, після чого ми вільні. І можемо вибирати свій шлях. Єдина умова: ці кілька років, ми не повинні перетинатися.

— В сенсі не перетинатися? Аріс, це ж так важко? Чи реально це взагалі все виконати?

— Все нормально Аріна — все так же посміхаючись, відповів він — У всього є своя ціна. Ціна нашого щастя — кілька років, протягом яких ми не повинні зустрічатися. Це свого роду перевірка серйозності наших намірів.

— Але, ж ви живі люди! Як тоді можна від вас вимагати не бачитися кілька років? Це ж жорстоко! — почала обурюватися я.

— Все нормально, Аріна. Якби не твій дар, то ми взагалі б не мали такого шансу. Орлана не могла сказати про те, що я її пара. А, я б ніколи не наважився сказати про свої почуття. Тим більше що ці почуття до оракула. Наше щастя, від початку було неможливо. А так, нехай і через кілька років, воно стане можливим!

— Я рада! Хоч і не розумію, навіщо Творці вам все так ускладнюють! Але, якщо ви згодні з їх рішенням, то нехай буде так. Я рада, що ви зможете бути разом.

Несподівано серед посеред залу відкрився портал і з нього вийшов Лука.

— Ось ти де! Повертаймося, мила. Потрібно обговорити все.

Ми попрощалися з Арісом. І також порталом повернулися додому. Всі зібралися в бібліотеці та були насуплені. Я зайняла вільне місце між Дімасом і Нейтом. Як не дивно, почав розмову зазвичай мовчазний Теодор:

— Вибач нам Аріна, будь ласка! Нашу запальність. Ми не хотіли тебе образити, просто ти зрозумій нас! Ми тільки недавно знайшли сестру. Емоції занадто сильні зараз, і нам складно сприймати тебе як рівного собі мага. Нам складно відокремити особисте від роботи! Але, ми постараємося!

— Мені теж складно знати, що ви там будете ризикувати! Я теж не готова втрачати всіх вас, і навіть когось одного! Але, тут ми повинні в першу чергу включити професіоналізм! Я маю на увазі, що емоції та почуття ми повинні відкинути та залишити тут в межах будинку. А туди вийшовши до межі, ми повинні бути командою бойових магів, мета яких відновити грань світу. Потім, після ми пожаліємо один одного, обіймемо. Все потім! Давайте, домовимося за межами цього будинку — ми команда і повинні навчитися працювати злагоджено швидко та ефективно! Всупереч тому, що ми всі об'єднані родинними зв'язками. Я розумію, що я не бойовий маг, і швидше за все більше вам тягар, ніж допомога. Але, я обіцяю, що не з'явлюся у прориву, поки не буде знищена остання тварюка. Але, саме в процесі відновлення грані, я повинна брати безпосередню участь. Виходячи з цього, ми повинні наші тренування побудувати таким чином, щоб навчитися взаємодіяти.

На цей раз ніхто не сперечався, і деякий час обговорювали ще деякі дії та домовившись зустрітися завтра, всі розійшлися по своїх кімнатах відпочивати.

Так потекли день за днем: виснажливі тренування, після яких ми буквально виповзали вичавлені насухо. Але, з усім тим задоволені тому, що у нас виходило! Звичайно, одна справа тренуватися в спокійній атмосфері, а зовсім інша справа коли ти будеш перебувати в епіцентрі подій. Але, думаю, що ми повинні впоратися. Нам не можна опускати руки й відступати!

За два дні до наміченого терміну, стали прибувати команди магів різних імперій. Шість команд по десять магів — це значна підмога! Але найцікавіше було те, що очолювали ці команди радники, глави безпеки й навіть був глава таємної канцелярії. А найбільше мене вразило те, що від Шантійської імперії команду очолив сам імператор Дашар ім Рейнершар. Цей чоловік вселяє страх і трепет. Від нього так і віяло могутністю і владою. Він придушував. Його погляд приковував тебе до місця, і не давав жодної можливості відступити. Тільки тоді, коли він цього забажає. І ні секундою раніше.

Було прийнято рішення розмістити всі прибулі команди безпосередньо в долині, для того, щоб всі були максимально близько до місця передбачуваного прориву.