Розділ 32

Коли ми увійшли в їдальню, у присутніх виник ступор. І знадобилося кілька хвилин, щоб всі прийшли до тями.

— Всім доброго ранку! — Весело промовив Нейт — І чого це усі застигли? Ніхто вже не голодний?

— Але, як? — дивлячись на мене запитав здивований Кріс — завжди з усіх нас, він був найважчий на підйом. Як тобі вдалося підняти його за десять хвилин, Аріна?

— Все просто: як він сам сказав  «Правильна мотивація!» — з абсолютно серйозним виглядом вимовила я, піднявши при цьому вказівний палець вгору.

Далі всі вже з жартами та сміхом розсілися за столом. І так само весело пройшов сніданок. А після, розмістившись в вітальні я розповіла всім про те, що пережила і відчувала ці два тижні.

— Так, що Леон я прийняла свою силу. І вона злилася зі мною повністю. Тому, що якби цього не сталося, то я б просто не прокинулася. Або прокинувшись була порожньою оболонкою без емоцій і магії. Поганенько, мабуть, було б... — тихо вимовила я закінчуючи свою розповідь.

Всі мовчали, вражено обдумуючи почуте. Нейтан знову згріб мене і тільки поривчасте дихання говорило про те, що для нього це було занадто важкою інформацією.

— Якби я тільки знав, що ти так ризикуєш, то ніколи б не дав на це свою згоду — серйозно сказав Кріс.

— Так ніхто б на це і не погодився — похмуро підтвердив Лука

— Дорогі мої, все вже позаду. І все пройшло добре — з посмішкою сказала я.

— Ти ж все одно знайшла б спосіб це зробити — запитав Стів, стискаючи в руках чашку — З нами або без нас, я правий?

Всі дружно подивилися на мене, чекаючи моєї відповіді.

— Так, все вірно — не стала викручуватися я — Але з вашою підтримкою, я впоралася краще. Адже у мене було що втрачати, тому був вагомий стимул впоратися і повернутися.

Деякий час ми всі просто сиділи та мовчали. Кожен був занурений у свої думки.

— Аріна, що ти плануєш робити далі? — через деякий час запитав Дімас — і як в ці плани вписуємося ми?

— Дімас, мені подобається як ти вмієш правильно поставити питання — сміючись сказала я — як я задумала, ще до обряду, спочатку хочу прочитати сувій. Але більше для того, щоб упевнитися в правильному розумінні. Потім, піду до Орлани. Потрібно потрапити на місце проривів, а потім я буду відвідувати ваші тренування.

— Навіщо на прорив? — скинувся Нейт.

— Не безпосередньо на прорив, а всього лиш на місце де постійно відбувається прорив. Якщо моя здогадка вірна, то повинна існувати якась... як це правильно сказати? Певна послідовність ваших дій. І повинна бути якась концентрація сили кожного для того, щоб створити ідеальну латку. Мені потрібно відчути, скажімо так оригінал грані для того, щоб тоді за допомогою балансування моєї сили, можна було створити ідеальний баланс ваших сил відтворюючи фрагменти грані. А потім ми будемо на тренуваннях кожен раз створювати цей фрагмент, відточуючи майстерність. Раз за разом, поки не вийде ідеально. Якщо все піде так, як я думаю, то в принципі, мені здається, що до наступного прориву ми будемо готові.

— Ого, ну у тебе і плани! — здивовано сказав імператор — Аріна, ні, я в тобі не сумніваюся та й у твоєму умінні, але я б дуже не хотів, щоб ти безпосередньо брала участь в закритті грані.

— Ваша Величносте — переходячи на офіційний тон, почала я — Давайте будемо відвертими, якщо я правильно розумію і трохи вас усіх вивчила, то не один з вас тут присутніх, не відступив би від виконання своїх зобов'язань. Мало того, я впевнена, що він зробив би все можливе для збереження життя того хто поруч, і життів громадян імперії. До обрядів, я не наполягала на моїй безпосередній участі в закритті грані. Але, як ви правильно зрозуміли все змінилося: з набуттям дару, я стала не просто магом, я стала повноцінним жителем вашого світу і вашої імперії. Відтепер цей світ і мій будинок! Це місце в якому я збираюся жити, де буде жити моя родина, мої діти та мої нащадки. І як би пафосно це не звучало: якщо в моїх силах, то я зроблю все можливе для того, щоб цей світ був безпечний для тих кого я люблю! Я не буду зараз давати хибних обіцянок, не вам, ні своїй родині. Скажу лише одне: і я так само як і кожен з тут присутніх, зроблю все можливе, що буде від мене залежати, щоб закінчити те, для чого ми все це почали. За будь-яку ціну.

— Аріна, ну ти повинна розуміти, що на сьогодні, ти єдиний маг — стабілізатор. І ми усі мали можливість вже побачити наслідки відсутності такого мага в нашому світі — тихо сказав Кріс — пообіцяй хоча б, не підставлятися!

— Добре. Обіцяю, що не буду навмисне лізти туди, де не зможу впоратися. Але, в разі чого — я все одно допоможу чим зможу.

— Коли ти плануєш йти до грані? — запитав Андре.

— Думаю, що завтра. Вже занадто мало часу залишилося, щоб розтягувати підготовчий етап. Нам потрібно в максимально стислі терміни бути готовими. Адже ніхто не може гарантувати, що грань відкриється рівно через шістнадцять днів. До цього часу достеменно невідомо, що впливає на час та інтервали її відкриття. Наскільки я розумію, проміжки не завжди однакові, так?

— Так, ти абсолютно права — відповів Рігс — періодичність коливається від тридцяти до сорока днів. Тож, якщо брати по мінімуму, то у нас днів шістнадцять, а по максимуму двадцять шість. На грань, будеш йти одна або ми всі?