Розділ 27

І ось, сидячи в черговий раз в бібліотеці, я думала про те, яка ж роль відведена в цьому всьому мені? Що я можу зробити? Думки скакали з одного боку в інший. Я не могла зосередитися і виділити щось одне, зачепитися за це і розвивати далі. Хоча, стоп! А навіщо щось одне?

— Мел, а ну ж бо дістань мені всі пророцтва — промовила я, і буквально через кілька секунд навколо мене з'явилися ілюзорні три розкриті сувої. Я прочитала їх ще раз — так, а тепер поставимо їх в порядку появи: перше з храму, друге Нейтана і третє моє.

Якщо всі їх прочитати одним суцільним текстом, то виходить, що спочатку у світі було все стабільно. Проте Творці дали повчання, на той випадок, якщо все зруйнується. Нібито лиш та, що прийде, зможе допомогти побачити «що» та «як» потрібно зробити, аби повернути стабільність. І, якщо думати про те, що зараз коїться, то це точно непорядок. Я б навіть сказала безлад. Тоді, як я повинна побачити, що і в якій послідовності треба робити, щоб повернути все до порядку? Гаразд, з цим розберемося потім. Тепер, знову таки, та що прийде, створить баланс стихій і зніме кайдани. Тобто, створити баланс, а для цього потрібно застосувати, виходить, дар стабілізатора. Якого у мене немає. Поки що. А для того, щоб його відкрити, я повинна створити дерево роду за один день. Весело, виходить все потрібно зробити задом наперед, щоб я змогла допомогти. Я повинна виконувати спочатку своє пророкування, а потім вже допомагати відновити баланс грані.

Що стосується мого передбачення, то тут двояке розуміння. Я повинна заснувати свій рід. І його основу повинні скласти шість магів, і це ті які були в кабінеті. Але там були ще імператор з сином. І ось, як знайти правильне рішення?

Мої роздуми перервали Дейв і Анрі, що увійшли в бібліотеку. Ці хлопці здружилися, під час пошуку інформації.

— А що ти робиш? — запитав Дейв.

— Думаю — багатозначно відповіла я — а скажіть, мені хлопчики, як створюється рід у вас?

— В сенсі створюється? — перепитав Дейв — є глава роду, а далі чоловік або дружина, діти, й так далі. Звісно є ще й ті, хто добровільно вступає в цей рід. Є ті, хто належать роду по крові або по праву народження, а є ті хто по обряду. А у вас, що не так?

— Приблизно так само. Тільки у нас, щоб прийняти в рід потрібно пройти бюрократичні процедури, після яких видається документ.

Виходить, що я повинна створити свій рід, і в нього прийняти хлопців по обряду. Тому, що по крові, за день точно не реально все це зробити!

— Добре, у мене ще питання — сказала я — а обряди по прийняттю в рід, як часто можна проводити?

— Як ти хочеш — несподівано прозвучало від дверей.

— Добрий день, Лука — привітала я дідуся Нейтана.

— І вам добрий день! Я тут мигцем почув вашу розмову — промовив він і присівши в одне з крісел — ти думаєш з приводу реалізації пророцтва?

— Угу, просто я подумала, що якщо всі пророцтва об'єднати в одне за часом, то вийде якийсь план дій.

— Ого, та у вас тут цікаво! — сказав вийшовши з порталу Кріс, а за ним з’явилися і всі інші хлопці, тож вся команда була в повному складі.

— Добре, і який у тебе план? — запитав Нейт, обіймаючи мене.

— Точно не знаю, але якщо дійсно всі обряди можна провести в один день, то цілком реально виконати пророцтво оракула, яке стосується мене.

— А, ти з усіма ролями визначилася? — запитав Стефаніель.

— Думаю, так. Правда ще дещо потрібно уточнити. Але гадаю, що Орлана з цим мені допоможе.

— Добре, але тебе повинен буде туди хтось відвести — сказав Рігс, і хотів би ще щось додати, але в цей момент Стів зашипів від болю, а потім стояв і ошелешено дивився на свою долоню.

— Це що? — запитала я підходячи ближче.

— Це запрошення в гості до оракула — пояснив Лука — тобто для Стіва є пророцтво.

— Пророцтво, іще одне? — запитала я і додала тихо — щось забагато пророцтв на один квадратний метр.

— Ні, це щось на зразок рекомендації — уточнив Лука.

— Так, — сказав Стів — тож я можу супроводити, якщо звісно хочеш. Мені все одно туди ж. Цей знак не пройде поки я не почую те, що у неї для мене є.

— Так, я думаю, що так буде зручно. Щоб, як то кажуть, двічі не ходити — сказала я, і вклала свою руку в його простягнуту долоню. Він притягнув мене ближче до себе і ми одночасно увійшли в портал.

А буквально через кілька секунд ми стояли посеред круглої кімнати. Прямо перед нами, стояв масивний стіл. Кілька крісел з боків, а вздовж стін розташувалися полиці. І на цих полицях, замість звичних книг, були складені сувої.

— Це келія оракула. Вона тут зустрічається з істотами та магами. — почав пояснювати Стів — Як тільки ми увійшли їй пішов магічний вісник з повідомленням. Тож вона вже сповіщена про наше прибуття.

— Тут можна все подивитися? Або ж я щось порушу?

— Ні, не порушиш — сказав він і знехотя випустив мене зі своїх рук, яких так і не розімкнув, коли ми вийшли з порталу — як хочеш, то іди й дивись. Ти все одно не зможеш до них доторкнутися. Всі сувої під заклинанням збереження. Його може взяти лиш тільки, той кого стосується пророкування, яке в ньому.