Розділ 24

Вийшли ми в невеликій круглій кімнаті. Як пояснив Нейт, це була портальна кімната. Вона передбачена для того, щоб свого роду захищати від попадання гостей безпосередньо на житлову територію. Тут встановлено, щось на зразок датчиків, які попереджають господарів про те, що у них гості. З цього випливає що, як тільки за нами закрився портал, господарі вже були сповіщені, що в будинку гості.

— Зручно, мені подобається — сказала я розвертаючись, щоб подивитися, як же виглядає портальна арка.

Ну, що я вам скажу: виглядала вона просто, як стіна на якій видно візерунок арки. Я навіть помацала: абсолютно глуха стіна.

— Ласкаво просимо додому, Ваша світлість — почула я за спиною знайомий голос.

І тому, як завжди перш ніж подумати, я спочатку зробила. Повернувшись, я відповіла замість Нейта:

— І Вам світлого дня, пане Саймон.

Чоловік дивився на мене з таким подивом і при цьому, він намагався впоратися з собою, але у нього це виходило погано. Він переводив трохи ошелешений погляд з мене на Нейтана і назад. Чоловік не міг вимовити ні слова і йому знадобилося кілька хвилин для того, щоб взяти себе в руки, і відповісти.

— І Вам світлого дня леді... Прошу вибачення, я не знаю Вашого імені?

— Аріна, і можна без леді — посміхнувшись відповіла я.

Раптом, через двері почулися швидкі кроки та перш ніж вони відчинилися людина за нею почала говорити:

— Ну, що там Сай? Знову помилкова тривога? Потрібно буде... — і тут чоловік замовк та зупинився дивлячись на мене широко відкритими очима. Потім перевів погляд на Нейта, який посміхався, і закінчив пропозицію — Потрібно буде попросити Нейтана, подивитися налаштування. Добрий вечір, що ж Ви тут стоїте! Проходьте в будинок.

І чоловіки розступилися, пропускаючи нас вперед. Ще коли увійшов чоловік і почав говорити, я взяла Нейтана за руку, переплітаючи наші пальці та весь час поки чоловік говорив стискала руку. Нейт це помітив і сказав:

— Аріш, дід асур! Тому, активуй артефакт — і дочекавшись коли я підтвердила свої дії, кивнув і звернувся до чоловіка — дід, а ти не міг би приглушити свою ауру?

— Ох, ти ж! Вибачте, старого! Це від несподіванки — перепросив він і, оскільки я відчула полегшення, по всій видимості приглушив ауру — ось, що буває коли ДЕХТО не попереджає, що прийде з леді!

І він зробив, такий сумний вигляд, що дивлячись на нього розсміялася:

— Вибачте, просто Ви мене здивували спочатку тим, що назвалися старим, а зараз бачити, як боїться Нейт, це вище моїх сил! — і втупившись в бік нареченого, я намагалася заспокоїти сміх.

— Це більше схоже на істерику? Може лікаря? — почула я новий голос.

По сходах спускався, молодий і дуже красивий чоловік, трохи старший за Нейтана, тому я зробила висновок, що це брат. Дивно, а Нейт говорив тільки про діда і батька. Гаразд, скоро все дізнаюся.

— Ні, дякую! Лікаря не потрібно, я вже в нормі, просто за останні дні багато всього сталося — пояснила я та звертаючись до новоприбулого чоловіка, сказала — Добрий вечір, а Нейт не розповідав, що у нього є старший брат.

Всі присутні спочатку здивовано перезирнулися, а потім розсміялися.

— Ні, Аріна це мій батько.

Тепер настала моя черга дивуватися.

— Та ну, ладно? Що серйозно?

— На жаль, так! Мила леді, я батько цього створіння, який забув коли останній раз з'являвся вдома.

Поки ми розмовляли в хол вийшов той хлопчина, який накривав на стіл тоді в кімнаті Нейтана. Начебто його звуть Дейв? Або може я помилилася. Тим часом хлопчисько дивився на мене з таким захопленням, як ніби то побачив перед собою довгоочікуваний подарунок. До нього підійшов Саймон, щось запитав, а потім кивнувши чомусь, розвернувся та проговорив:

— Ваша Світлість, до вечері все готово.

— Добре дякую, ми вже йдемо — і повернувшись до нас дідусь сказав — прошу всіх пройти до столу.

І коли, вже всі розвернулися, щоб йти в їдальню, я притримала Нейтана і потягнула його за рукав, щоб він нахилився до мене, й тихенько прошепотіла йому на вухо:

— Чому на мене всі так дивляться? Я виглядаю якось не так? Або ж вже встигла накосячити?

На що він прошепотів вже мені на вухо:

— Ні, все в порядку! Просто, ти перша кого, я привів в будинок. До цього дня, моя сім'я жодного разу не бачила біля мене жінку. А якщо враховувати ще й той факт, що ти мене добровільно взяла за руку, і досі не відпускаєш. Тож іншої реакції й не повинно бути.

— Ой, вибач, будь ласка! — я спробувала було витягнути свою руку з його долоні.

На що він лиш сказав:

— Ні, нехай буде так, мені дуже подобається це відчуття — і поцілував мені зап'ястя, запитав — підемо?

— Так, звичайно.

Коли ми зайшли в їдальню, то за столом сиділи, крім знайомих мені людей, ще чоловік і дві жінки. На чолі столу сидів дідусь. По праву руку від нього сидів батько Нейтана, Саймон і поки невідомі мені чоловік і жінка трохи старше. По ліву руку — Нейт посадив мене, потім сів на наступний стілець, чим знову викликав здивування у всіх присутніх. Далі сидів Дейв і молода жінка.